Нові українці масово скупову­ють землі на дні Дніпра і по­серед річки намивають ост­рови під забудову

У наш час, кажуть, можна купити все, були б гроші. Американці скуповують землю на Марсі, німці - місця на кладовищах, росіяни - вілли на Канарах, а практичні українці переплюнули всіх. У нас з'явилися товстосуми, які прикупили собі... земельку на дні Дніпра!

Це не жарт: недавно на Київщині викрили нову зе­мельну аферу. Під майбут­ню котеджну забудову ко­лишня влада цілими шмат­ками продавала головну артерію країни!

Подробиці скандального розпродажу Дніпра ми з'я­совували у голови Борис­пільської районної адмі­ністрації Івана Полюховича.

— Іване Павловичу, як ви­ник ажіотаж довкола київсь­ких земель, що вже й ділянки на дні річки почали продава­ти?

— Ви, мабуть, знаєте, що ціни на землю довкола сто­лиці зростають в арифме­тичній прогресії. Все куплено-перекуплено на півсто­ліття наперед, відпочити влітку ніде, берег Дніпра від Києва до Канева забудова­ний і відданий у приватне чи комерційне користування.

Продавати більше нема що, а тих, хто бажає купити землю в заповідних околи­цях міста, не меншає. Люди мають гроші, хочуть жити не на Печерську чи навіть Хрещатику, а на природі, на острові. Тільки не в умовах Робінзона Крузо, а в ком­форті. Сам Дніпро має багато природних острівців, великих, менших.

От і спало на думку комусь із команди старої влади зро­бити на цьому непоганий бізнес: приторговувати річ­ковим дном, намивати пісок з дна Дніпра в такий собі острівець, а потім будувати хатинки-палацики.

— Як стало відомо про такі махінації?

— Спеціальна комісія ви­вчала порушення земель­ного законодавства і вияви­ла, що 50 відсотків земель­них операцій проведено з порушеннями, що майже 800 гектарів земель, виді­лених під сіножаті, садів­ництво, вирощування горо­дини, віддавали під інди­відуальну забудову.

Коли ми зіставили з кар­тою місцевості ті рішення, за якими виділялися землі так званим фермерам, то з'ясували, що ці "сіножаті" лежать під водою! А коли глянули на Дніпро з висоти пташиного польоту, то ви­явилося, що це — суцільний білий пісок, за винятком го­ловної артерії. Це все на­миті з дна Дніпра землі, ост­рови, які тепер мають над­звичайно високу ціну і пе­репродуються іншим осо­бам.

І люди купують ці землі, не розуміючи, що це кричу­ще порушення закону, всіх екологічних і природоохо­ронних норм. Ніхто там бу­дуватися не дозволить, хоча процес цей зупинити дуже важко.

— Хто давав дозвіл на оренду?

— Ну що ви таке питаєте? Хто міг давати дозволи? Всі! Це була ціла система. Колишні посадовці київської адміністрації, дотичні структури — від облуправління екології, надр до архітекторів і землевпорядників обласного та районного рівнів. А сільські ради приймали рішення про передачу наділів або й не приймали, а просто виписували дозволи за рішенням сесії, якої не скли­кали, і видавали фізичним осо­бам по 50, 70, навіть по 159 (!) гектарів. Такий механізм був запущений не для того, щоб щось вирощувати чи навіть буду­вати, а для того, щоб потім перепродувати землю.

— Значить, був цілий механізм незаконного використання дніп­ровського дна?

— Ясна річ. Схема викорис­тання такої землі, гадаю, прак­тикувалася з початку 2000 року, а може, й раніше, і була простою. До виділеної на дні річки ді­лянки підганяли земснаряд, який брав землю з суші та роз­ширяв берегову лінію, поки ця ділянка сама не ставала сушею. Або суша намивалася піском, і на цьому місці згодом поставали елітні будиночки. Тобто зміню­валося цільове призначення виділених ділянок. Усі ці дії є грубим порушенням еколо­гічного, природоохоронного законодавства. Але хто б на це зважав! Таких "хатинок у морі" на Дніпрі виросло чимало.

— За чинним законодавством земля в Україні не є об'єктом продажу. А хіба можна купити шматочок річки?

— У тім то й річ. За Водним кодексом, купити чи привати­зувати берег Дніпра не можна. Районна влада не мала права виділяти землю не те що під водою, а й у межах рекреаційної зони — сто метрів від Дніпра, Правда, це не стосується пасо­виськ, тому землі надавали саме для цих потреб. Нині майже всі береги Дніпра, водоохоронні зони віддані в оренду терміном на 49 років.

Так що на півстоліття відпо­чинкові зони під Києвом прос­тим смертним недоступні. Капі­тальне будівництво у водоохо­ронній зоні теж заборонене. За документами ділянки виділя­лися під фермерські господарст­ва, зони відпочинку, а за кілька тижнів починалося будівництво. А потім обносили все довкола високим парканом — не досту­каєшся.

— Хіба таке посягання на при­роду не є небезпечним?

— Звісно, намивання піску в руслі Дніпра під забудову може обернутися екологічною катаст­рофою. Вже штучно звузилося русло Дніпра, на сусідніх луках піднявся рівень води, розми­ваються затоки, зникають при­родні протоки між островами по всій акваторії Дніпра. Карди­нально змінюється і берегова лінія, винищується риба, качки перестають гніздитися.

Та й для селян це небезпечно. Рівень ґрунтових вод постійно підвищується. Не дай Боже, якоїсь весни Дніпро вийде з берегів. Повінь може бути страшнішою, ніж у Закарпатті. За таку наругу над природою хтось повинен відповісти.

— Скільки ділянок на Дніпрі продано з порушенням закону?

— За моїми неповними підра­хунками, в Бориспільському районі — понад три тисячі гек­тарів. І це впродовж одного календарного року! Ділянки загальною площею 300 гектарів значилися як поверхня суші, хоча насправді були під водою. Деякі навіть на 15-метровій глибині! Такі факти комісія виявила вздовж русла Дніпра в

напрямку Бориспільського ра­йону, біля сіл Вишеньки, Гнідин, Проців, а ще в Обухівському районі — в Кончі-Заспі й Козині.

— Скільки площі вже забудова­но? Чи зупинено це варварське бу­дівництво?

— Точного числа я не назву, ми проводимо інвентаризацію, перевіряємо рішення та дозволи щодо отримання наділів. Офі­ційно всі будівельні роботи зупинені. Але піратство про­цвітає і далі. З нашим законо­давством ми нічого не вдіємо з порушниками. Ну прийшли ми, арештували земснаряди, що з дна Дніпра пісок качають, оплом­бували техніку, люди штраф сплатили — 180 гривень! За два дні інший бульдозер приїжджає, і все починається спочатку...

— Чи відомо вам, хто купував ці ділянки?

— Звичайно, відомо. Великі земельні наділи в обхід усіх законів отримували певні набли­жені до влади особи чи представ­ники влади. Тепер ми подаємо в суд позови про скасування дер­жавних актів на виділені ділянки. В одній інстанції виграємо, в іншій програємо, це тривалий Процес. Бо, якщо чесно сказати, це дуже впливові люди. Тому з судами в нас велика проблема. Суди першої інстанції ще прий­мають рішення на основі чин­ного законодавства, а суди вищої інстанції... Не буду коментувати. Самі знаєте, які у нас суди і як це буває. Коментарі тут зайві.

— Ви кажете, що це впливові лю­ди. Наскільки впливові?

— Я знаю, що ви хочете від мене почути прізвища. Але зараз я вам цього не скажу...

— Про кого все-таки йдеться?

— Про великих бізнесменів. І не тільки про них, але й про посадових осіб, які нині посі­дають дуже високі посади в об­ласті.

Оксана ПАХОЛКО, «Експрес»

www.expres.ua