Пасажири переповідають одне одному про те, що їхали з кондукторкою, яка з усіма вітається і весь час жартує.

— Крошечки-макрошечки, за проезд все заплатили? — питає, йдучи салоном, пані Валентина. — Учтите, я не навязываю, но счас контроль — как крокодилы налетят!

Після такого навіть студенти, жертвуючи пивом, віддають свої 50 коп. Жінка усміхається й увічливо пропонує ”продірявити” їх. На зупинці Київська Русь починається найцікавіше.

— Мы подъезжаем к улице Артёма, — на весь трамвай повідомляє вона. — Кто не знает, тут недалеко больница, можно зайти. У меня там доця работает.

На цій зупинці заходить багато пенсіонерів. Валентина Федоряченко вітається з кожним біля дверей, бажає всім доброго дня. У людей похилого віку запитує, чи є ”студентські” — так кондукторка називає пенсійне посвідчення, аби нікого не ображати. Валентина Федоряченко працює у Подільському трамвайному депо з 1 листопада 2004 року.

— Валентина — дуже весела людина, — каже її начальниця Тетяна Дрофа. — Жодної скарги на неї не надходило. Часто перевиконує норму продажу талончиків на 20 відсотків.

Валентина Федоряченко народилась і живе в Києві, на вулиці Пущеводицька, в приватному будинку. У неї є чоловік Олександр і двоє дітей — донька Оксана й 29-річний син. Ніхто з родини Федоряченків, окрім пані Валентини, у ”Київпастрансі” не працює.

Юлія НЕДОПИТАНСЬКА, "Газета по-українськи"