Черный – по-белому, белый – по-черному (5)…

пользующегося особым расположением и поддержкой киевского мэра Леонида Черновецкого. Начало публикации: Черный – по-белому, белый – по-черному (2, 3, 4)…

"Аналіз впливу на психічне здоров'я

Вплив релігійної практики на психічне здоров'я був предметом уваги суспільства з стародавніх часів. Так, Євсевій Памфіл (близько 260-340 рр.н.е. ) наводить свідчення Іринія Ліонського про якогось Симона: «Что касается их мистерий, то, говорят, впервые услышавшие о них приходят в ужас и, по словам одного из их писаний, цепенеют. От них действительно можно оцепенеть; они полны неистовства и безумия; это нечто такое, о чем нельзя не только писать, люди здравомыслящие не смогут об этом и рассказывать — столько там гнусного и такого, о чем не скажешь. Их отвратительная ересь превзошла все, что только можно представить грязного и мерзкого. Они издеваются над несчастными женщинами, которые действительно утопают во всяческих грехах» [21].

Протягом усієї історії людства час від часу з'являлися «пророки», які своїми повчаннями і діями хвилювали й захоплювали юрбу, що значною мірою впливало на психічне здоров'я та суспільне благополуччя.

Прийоми впливу на людей, що використовуються в релігійній організації «Посольство Боже», багато в чому схожі з тими прийомами впливу, які застосовувалися в описаних випадках масових релігійних заворушень. Прикладом може служити психічна епідемія "мальованщини", що спостерігалася в Київській губернії наприкінці XIX століття. Цей приклад показовий тим, що психічне здоров'я Кіндрата Мальованого було оцінено видатними вченими-психіатрами того часу - В. Бехтеревим й І. Сикорським [18; 29]. Разом з тим, психічний розлад К. Мальованого (параноя) не зауважили суспільні діячі, що розмірковували над цим випадком з обивательських позицій. Докладний опис і клінічний розбір цього випадку представлено в праці В. Бехтерева [18].

Даючи клінічну оцінку подіям, що відбуваються під час релігійних зборів релігійної організації «Посольство Боже», слід враховувати таке:

1. Психічне здоров'я населення має тенденцію до погіршення за рахунок поширення легких непсихотичних форм психічних розладів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (2001), протягом усього життя понад 25% людей страждають від одного або й більшої кількості психічних розладів [35]. З огляду на співвідношення тривожних і депресивних розладів у популяції переглянуто оцінку річної поширеності захворювань, що визначається за допомогою «Схеми клінічного інтерв'ю» або американської системи DSM-IV. Цей показник перебуває в межах 260-315 осіб на 1000 чоловік населення у рік [20].

Разом з тим, як свідчить сучасна вітчизняна і світова психіатрична практика, можливості надання психіатричної допомоги нині значно відстають від потреби в ній. Кількість пацієнтів з «відповідною» симптоматикою, які потрапляють на прийом до фахівця-психіатра, не перевищує 10% [20]. Отже, серед учасників релігійних зборів завжди є психічно хворі люди (не менш як 25%). Психічні розлади можуть проявлятися у вигляді галюцинацій, емоційних та розладів марення, підвищена екзальтація або пригніченість, плач і ридання, слухові або інші галюцинації, переконаність у своїх особливих здатностях або особливих дарунках Божих (містичне марення).

К.Г. Юнг зазначав: «За моїми оцінками, на кожного явного божевільного припадає як мінімум десять прихованих, божевілля яких рідко проявляється у відкритій формі, але не усвідомлені ними погляди та поведінка при зовнішній нормальності піддаються впливові патологічних і спотворених факторів... їхній психічний стан той самий, що й стан групи, яка перебуває в колективному збудженні, і підпорядковується емоційним збоченням та хворобливим фантазіям. Коли такі люди перебувають у своєму середовищі, вони пристосовуються один до одного й, відповідно, об'єднуються. Особистим досвідом вони засвоюють «мову» ситуацій такого роду й знають, як ними управляти. їхні ідеї-химери, що надихаються фанатичним збудженням, волають до колективної ірраціональності та знаходять у ній плідне підґрунтя. Вони виражають ті самі мотиви й невдоволення, що і нормальні люди, у яких ці прояви маскуються покровами розсудливості та проникливості. От тому, незважаючи на їх малу в статистичному відношенні кількість, вони становлять більшу небезпеку, ніж джерело зарази...» [34].

Таким чином, значна поширеність психічних розладів у сучасному суспільстві спричинюється до того, що багато людей із психічними розладами включаються в діяльність релігійних організацій. Практика проведення молитовних зборів в організаціях харизматичного напрямку сприяє підтримуванню наявних психічних розладів, які «легалізуються» у вигляді «дарунків Божих». У таких випадках хворий не здатний усвідомлювати власні наявних психічні розлади і втрачає можливість вчасно звернутися до фахівців за медичною допомогою.

2. Практика проведення зборів може сприяти «психічному зараженню», або індукуванню психічних розладів. У цих випадках люди, що не страждають на психічні розлади, під впливом «індуктора» — авторитетної і переконаної людини, починають відчувати психічні феномени, схожі із психічними розладами індуктора. Крім того, емоційна атмосфера, що панує під час релігійних зборів, сприяє зниженню порогу критичності.

При повторних відвідуваннях зібрань підвищується сугестивність учасників зборів, а психопатологічні феномени хворих людей стають надбанням більшості. Такі масові психічні розлади описано в класичній літературі як «психічні епідемії», у результаті яких наставали серйозні наслідки для суспільства. Прикладами можуть служити самоспалення розкольників і «холерні бунти» в Росії у XVIII - XIX століттях. Клінічна оцінка «мальованщини» продемонструвала, що нюхові галюцинації («божественні запахи»), які мав К.Мальований, спостерігалися й у його послідовників (80% обстежених). [29]

Ознайомившись із представленими відео матеріалами про релігійну організацію «Посольство Боже», можна дійти висновку, що практика її молитовних зібрань схожа із зборами мальованців, описаними професором І. Сікорським 1893 року: «Серед загального шуму, лементу й безладдя одні падають, як убиті блискавкою, інші захоплено або жалібно кричать, плачуть, стрибають, ляскають у долоні, б'ють самі себе, смикають себе за волосся, б'ють себе в груди, тупотять ногами, танцюють, видають усілякі звуки та вигуки, що відповідають різноманітним емоційним станам: радості, щастю, розпачеві, страхові, жахові, подивові, благанню, вираженню фізичного болю, нюханню, смакуванню та ін., то, нарешті, відтворюють собачий гавкіт, кінське іржання та інші дикі звуки... Судорожні рухи нерідко тривають до знемоги суб'єкта» [29].

Крім індивідуальних змін психіки учасників молитовних зборів, можливе перенесення хворобливих ідей на суспільство в цілому. От як оцінює професор І. Сикорський це явище: «Населення, захоплене шумуванням, засвоїло собі парадоксальне параноїчне мислення та логіку божевільних і через цю хворобливу логіку стало вирішувати основні питання життя й релігії за допомогою порівнянь і порожньої гри слів. Марення та хвороблива логіка божевільних видаються за зразок мудрості та наслідування для населення, що раніше виявляло здорову логіку та здорове мислення» [29].

Визначення поняття масових психічних епідемій та опис їхніх ознак дав психіатр В. Кандинський у праці «Нервово-психічний контагій і щиросердечні епідемії».

Масові психічні епідемії — це моральний та інтелектуальний рух мас, що набуває форми гострого щиросердого розладу і супроводжується цілим рядом однакових дій, що охоплюють відразу великі маси людей незалежно від їхньої волі [22].

Таким чином, практика харизматичних релігійних зборів може завдати шкоди психічному здоров'ю їхніх учасників і суспільству в цілому. Ця шкода може проявлятися як безпосередньо у вигляді індукованих психічних розладів, так і опосередковано шляхом трансформації особистості учасників харизматичних зборів та подальших порушень у сфері їх міжособистісного спілкування в родині й у суспільстві.

3. Під час молитовних зборів релігійної організації «Посольство Боже» виявилося, що її керівники використовують під час релігійних заходів для більшої ефективності власного впливу на членів громади певні психотехніки (трансові методи, гіпноз).
Свідченням використання саме трансових технік, а не інших методів впливу (наприклад, переконання), є результат - змінені стани свідомості учасників молитовних зборів. Змінений стан свідомості характеризується, зокрема, тим, що змінюються мова та мислення людини.

Змінений стан свідомості - особливий функціональний стан, якому порушується адекватність психічного відбиття реальності, що є наслідком порушення нормальної роботи головного мозку. Причини зміни свідомості: застосування психотехнік, стрес, психотропні речовини, депривація, медитація тощо. Засновник американського прагматизму Вільям Джеймс писав ще на початку XX століття: «Наша нормальна свідомість, що пильнує, розумна свідомість, як ми її називаємо, — це не більше як один особливий тип свідомості, у той час як усюди довкола неї, відділені від неї найтоншою межею, лежать потенційно зовсім інші форми свідомості. Ми можемо прожити життя й не підозрюючи про їхнє існування, але варто застосувати доречний стимул, і вони з'являться, як оком змигнути, у всій повноті — певні умонастрої, які, можливо, десь можуть бути застосовані й пристосовані».

Трансові методики — найскладніший, але, у той самий час, найефективніший інструмент нав'язування своєї думки. Грамотне використання стану трансу іншої людини допомагає впоратися з її свідомим опором зовнішньому впливові. Трансові стани - це змінений стан людини, коли її увага спрямована всередину себе, коли вона «відключається» від зовнішнього світу. Пересічна людина може перебувати в трансі близько половини свого життя. Наприклад, у побутовому значенні трансові стани виникають під час поїздки в громадському транспорті, стояння в черзі, у сні тощо. У той час як людська свідомість занурена в глибокий розумовий процес, підсвідомість відкрита для сприйняття нової інформації та будь-якого зовнішнього впливу.

Наведення трансу може здійснюватися за допомогою різних методик, але за одним загальним принципом: коли відволікається свідомість, відбувається програмування підсвідомості.

Транс (від франц. transir - заціпеніти) - розлад свідомості, що проявляється в автоматичному виконанні складних актів поведінки протягом декількох хвилин або більш тривалого часу без усвідомлення навколишньої ситуації й цілей своїх вчинків. Так, у стані трансу людина може раптово зірватися з місця, почати повторювати складні ритмічні дії й рухи. Іноді вона може здійснювати досить тривалі подорожі. Транс настає та закінчується раптово. Спогади про цей період не зберігаються. Поведінка людини в стані трансу може здаватися оточуючим впорядкованою: вона може відповідати на прості запитання, виконувати звичні дії. Транс може спостерігатися при неврозах, епілепсії та деяких інших психічних захворюваннях. До основних методів наведення трансу можна віднести такі:

1) наведення трансу через перевантаження каналів. Ця методика ґрунтується на тому, що свідомість людини одночасно може враховувати від п'яти до дев'яти об'єктів або подій одночасно (сім плюс/мінус два). Таким чином, транс спостерігається під час перевантаження всіх каналів сприйняття, що й призводить до відключення свідомості;

2) «монотонне» наведення трансу. Методика ґрунтується на тому, що якась подія відбувається протягом досить тривалого часу та під монотонні рухи, звуки, а, наприклад, через півгодини дається кілька команд на виконання певних дій;

3) наведення трансу через перевантаження інформацією. Людині надається занадто багато інформації в продовж короткого проміжку часу. Інформація може бути: а) вузькоспеціалізованою, яка не стосується співрозмовника; б) її може бути забагато; в) вона може бути нелогічною;

4) наведення трансу через розрив шаблону (замішання). Введення людини в нестійкий стан відбувається шляхом повідомлення несподіваної для неї інформації або демонстрації незвичного шаблону поведінки. Відразу після розриву шаблона дається однозначна команда на виконання;

5) гіпноз (від грец. hypnos - сон) - тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на змісті навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю й самосвідомості. Гіпноз виникає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. Слід розрізняти спонтанні прояви гіпнотичного стану і ті, що викликані гіпнотизером. До специфічних характеристик самого стану належать: гіперсугестивність, наявність мимовільного забування змісту сеансу гіпнозу, а також самого факту гіпнотизації (постгіпнотична амнезія). У стані гіпнозу в людини можуть виникати фізіологічні та психічні реакції, не властиві її у звичайному стані. Останні можуть торкатися сфери сприйняття (позитивні й негативні ілюзії), пам'яті (забування або пригадування певних подій і фактів попереднього життя, активізація процесів запам'ятовування нового матеріалу), уваги (підвищення концентрації й розподілу уваги), мислення (порушення його нормальної логіки або посилення творчого характеру), особистості (зміна мотивації, звичок, настрою, окремих особистісних характеристик, злиття з образом іншої людини, суб'єктивне маніпулювання часом).

Наявність даних змін підтверджується спеціальними фізіологічними пробами й психологічними тестами. Психологічні теорії розглядають гіпноз як змінене функціонування нормальної свідомості суб'єкта в незвичних умовах: навіювання мотивації, уваги, очікувань, характеру міжособистісних відносин.

Можна навести кілька важливих аргументів проти такого використання гіпнотичних технік:

а) Під час молитовних зборів гіпнотичні техніки використовуються масово, без врахування можливих наслідків впливу на стан психічного здоров'я учасників релігійних зборів. У результаті такого неконтрольованого використання може спостерігатися загострення ендогенних психічних розладів - поява продуктивної психопатологічної симптоматики у вигляді галюцинацій і марення.

б) Гіпнотичні техніки використовуються з метою зміни переконань учасників зборів. Під час гіпнозу знижується здатність людини, що перебуває в стані зміненої свідомості, до критичного осмислення дійсності.

в) Після стану трансу (постгіпнотичний стан) людина може здійснювати вчинки зумовлені постгіпнотичним навіюванням. При цьому відбувається модифікація поведінки.

г) Участь у молитовних зборах, де використовуються трансові стани, сприяє формуванню різних форм психологічної залежності й підвищує гіпнабільність людини, послаблює її захисні психологічні механізми.

д) Під час молитовних зборів з медичною та психотерапевтичною метою використовується гіпноз у завуальованій формі, який часто маскується під виглядом «лікування» силою Святого Духа При цьому медичний психотерапевтичний метод використовують особи, які не мають медичної освіти та не відповідають за наслідки своєї діяльності, що суперечить чинному законодавству.

Л. Шерток так відзначив можливу шкоду від непрофесійного використання гіпнозу: «Дійсно, за допомогою гіпнозу симптоми знімаються швидше, але часом занадто різко, що не тільки може привести до виникнення більш-менш заміщуваних симптомів, й викликати інші небажані реакції аж до появи суїцидальних тенденцій... Можна вважати, що гіпнотерапія становить певну небезпеку, коли вона проводиться некваліфікованими людьми» [32].

Висновки

1. Характеристика культової практики та соціально-психологічних особливостей діяльності релігійної організації «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів»:
• Релігійна практика здійснюється на догматичному підґрунті, притаманному більшості харизматичних культів;
• Вільне, з відривом від контексту, упереджене тлумачення на свою користь біблійних текстів та історії християнства взагалі, спроба створення нової історії;
• Авторитарна роль лідера та жорстка ієрархія відносин в організації;
• Претензія на винятковість, протиставлення себе зовнішньому світові, нехтування традиціями й надбаннями української культури;
• Маніпулятивна експлуатація членів організації, побудована на їх недостатньій інформованості, слабкостях або проблемах, сподіванні на диво тощо;
• Активна участь у соціально-політичних процесах у суспільстві, прагнення впливати на органи влади і політичні відносини в державі;
• Ознаки комерційного культу з функціонуванням відкритих та прихованих бізнесструктур.

2. У діяльності релігійної організації «Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів» виявляються ознаки, що свідчать про негативний вплив на психічне здоров'я учасників молитовних зборів і психічне здоров'я популяції в цілому. Використання керівниками релігійної організації технік психологічного та психічного впливу під час молитовних зборів суперечить чинному законодавству України.

_______________Наріжний Ю.О.
_______________Сиропятов О.Г.
_______________Петухов В.Е."

фото с официального сайта «Посольства божьего»