Колишній міліціонер злякався звіриного блиску в очах дівчини, котру розлютив своєю нав'язливістю, і вбив її, двічі вдаривши цеглиною по голові. Нині справа перебуває в Печерському районному суді столиці.
Доволі часто обвинувачені в кримінальних злочинах твердять, що давали свідчення під тиском. Однак для багатьох з них це не що інше, як банальна спроба уникнути відповідальності за скоєне. У справі, яку розслідували в прокуратурі Печерського району Києва, гостроти інтризі додав той факт, що про психологічний пресинг заявив колишній працівник міліції Печерського рай-управління, звівши таким чином наклеп на вчорашніх колег.
О пів на сьому ранку листоноша, що йшла на роботу, побачила на вулиці Мічуріна на Печерську труп дівчини зі страшною раною на голові. Неподалік лежала цеглина з бурими, схожими на кров, плямами і чорним, як у потерпілої, волоссям. Світло-рожева кофта була піднята до середини спини. На лівій нозі були зняті з тіла штани і труси.
Оперативники встановили, що вбивство Людмили Габурак (прізвища та імена фігурантів цієї кримінальної історії змінено з етичних міркувань) скоїв 37-річний неодружений Віталій Казанець, який мешкав на сусідній вулиці. Він розповів правоохоронцям, що сталося тієї фатальної ночі.
Людмила, яку Бог щедро обдарував вродою, о другій ночі прямувала вулицею Бастіонною, повертаючись з роботи. Віталій підійшов до неї і запропонував провести додому. Чоловік не міг похвалитися ні зовнішністю, ні хистом гарного співбесідника. Дівчина різко відмовила. Однак він продовжував йти поруч і, оскільки Людмила тримала в руках незапалену цигарку, дістав запальничку й допоміг їй прикурити, відчувши при цьому запах спиртного. Чоловік продовжував йти за дівчиною, нав'язуючи розмову. Це не сподобалося Людмилі, й вона пригрозила: якщо кавалер не відчепиться, матиме проблеми з її знайомими. І додала кілька нецензурних та образливих слів на його адресу. Здавалося б, після того, як дама розставила всі крапки над "і", Віталій мусив би залишити її в спокої, однак він вперто нав'язував їй розмову.
Підійшовши до свого будинку, Людмила відчинила защіпку брами, в черговий раз запитала настирливого попутника, чого він від неї хоче, і вкотре лайливо висловилася на його адресу. Ображений Ромео вдарив дівчину долонею по обличчю та губах, і це ще більше розлютило її. Вона попрямувала в його бік, розмахуючи руками. В очах Людмили чоловік побачив звіриний блиск, здалося, вона ось-ось кинеться на нього. Він позадкував на кілька метрів, але оскільки Людмила й далі йшла на нього, колишній міліціонер злякався 20-річної дівчини і почав шукати який-небудь предмет для самозахисту. Вхопив цеглину (вагою три з половиною кілограми), що лежала під парканом, напійвкопана в землю. Зробив це, за його словами, щоб Людмила зупинилася, однак вона продовжувала наступати, і чоловік ударив її по голові, потім ще раз. Убивати наміру не мав, прагнув тільки зупинити її агресію. Тоді зняв з правої ноги покійної штани і труси, щоб побачити, яка в неї фігура, й попрямував додому.
* * *
Однак згодом Віталій заявив, що відмовляється від своїх попередніх свідчень. За його словами, тоді він піддався психологічному тиску з боку трьох працівників Печерського рай-управління міліції (вказав конкретні прізвища). Вони буцімто погрожували йому: якщо не розповість правду, до нього застосують фізичні дії, його скомпрометують у слідчому ізоляторі, повідомивши, що він колишній працівник міліції, скоїв убивство, пов'язане із зґвалтуванням, розшукають двох підставних свідків, які упізнають його як убивцю, домовляться з експертами, що на знарядді вбивства "знайдуть" сліди його рук. Також йому інкримінують зґвалтування потерпілої. Якщо ж Віталій погодиться взяти на себе цей злочин, то вони переконають слідчого прокуратури перекваліфікувати його дії з умисного вбивства на вбивство, скоєне в стані, сильного душевного хвилювання, а прокуратура клопотатиме перед судом, щоб Віталію обрали умовне покарання. Нібито під таким пресингом він дав необхідні для слідства покази. Обвинувачений також наполягав, що про деякі обставини злочину знав ще до того, як його затримали, від своїх знайомих. А про те, де знайшли труп, що з дівчини зняли штани і труси, що її вдарили по голові твердим предметом і про час, коли це відбулося, Віталію нібито розповів працівник міліції, колишній колега.
* * *
— Проте вину Віталія підтверджує низка доказів, які також спростовують його твердження, нібито він давав попередні покази під тиском,— зазначив старший слідчий прокуратури Печерського району Києва, старший радник юстиції Григорій Гарбуза.— Так, оперативник, котрий опитував Віг талія одразу після скоєння злочину, засвідчив: спочатку той давав незрозумілі пояснення з приводу того, де перебував у ніч, коли було скоєно вбивство. Потім попросив надати йому час на роздуми, а згодом у деталях розповів, як позбавив життя дівчину і висловив бажання написати явку з повинною. Після цього написав пояснення. В ньому Віталій переконував, що не хотів убивати Людмилу, а вдарив цеглиною тому, що дівчина його нецензурно ображала.
На користь того, що Віталій був обізнаний з нюансами злочину, яких не могла знати стороння людина, свідчать багато деталей. Під час відтворення обставин події він показав, де саме була цеглина. На землі лишився слід від неї, однак його можна було помітити, якщо придивлятися зблизька і точно знати, де він розташований. А слідчий прокуратури Печерського району засвідчив, що обвинувачений детально описував обставини вбивства, які збігалися з даними, що вже були на той час у правоохоронців.
Твердження про те, нібито Віталій давав свідчення під психологічним тиском і не причетний до вбивства, спростовують такі приклади. Чоловік розповів ще під час перших допитів, що Людмила відповідала грубо, кілька разів вилаяла його нецензурно. Цю особливість поведінки дівчини підтверджують свідчення її матері. Вона розповіла, що з її донькою важко було знайти компроміс: якщо вже щось вирішила, то це було остаточно, і марно суперечити. А двоюрідна сестра Людмили додала: за словом в кишеню та не лізла, інколи відповідала дуже брутально, а після вживання алкоголю твердість її характеру зростала. Це підтвердив і знайомий загиблої: і в тверезому, стані, і після вживання невеликої кількості алкоголю вона не вибирала слів у розмові зі старшими, "могла нізащо нецензурно образити людину, послати відомо куди".
Інший знайомий повідав таке: Людмила була безбоязною, могла сама серед ночі гуляти містом, здатна вчинити опір будь-кому. Тож особливості характеру, змальовані рідними і знайомими потерпілої, збігаються з тими, на які вказав Віталій. Іншими словами, той, хто не спілкувався з Людмилою, не міг знати таких деталей. Також її мати розповіла, що увечері напередодні трагедії зачинила защіпку на хвіртці, а вранці вона була відкрита. Якби Віталій не був причетним до злочину, то не розповів би, що дівчина відкрила защіпку на брамі, якого кольору волосся, яка зачіска і одяг були в жертви, що вона курила і була в стані легкого алкогольного сп'яніння.
Печерський районний суд визнав Віталія винним в умисному вбивстві і позбавив волі строком на 12 років. Однак колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Києва скасувала цей вирок, а справу направила на додаткове розслідування. Після його завершення Віталію повторно пред'явлено обвинувачення в скоєнні умисного вбивства. Нині справа перебуває в Печерському районному суді столиці.
Ніна КЛИМКОВСЬКА, "Хрещатик"
