У вересні Андрій Старостін повертався з уроків і на розі вулиць Осиповського та Вишгородської (Куренівка) потрапив під тролейбус 18-го маршруту. Тиждень хлопчик перебував у комі. Про можливі наслідки лікарі мовчали. В Андрія була тріщина черепа, забиття головного мозку, надрив селезінки, травма лівої легені та численні внутрішні кровотечі. Медики перешіптувалися, що дитина не виживе.

— Тиждень тому в "Охматдиті" лікарі повискакували з кабінетів, щоб нас побачити, — розповідає Ірина. Вона на все життя запам’ятала прізвища рятівників: — Завідувач реанімації Вадим Говоров та лікар Олександр Гришин повернули дитину з того світу.

Гроші на лікування Андрія збирали сотні киян. Інформація про трагедію Старостіних потрапила на інтернет-форуми, й Ірині постійно телефонували незнайомі — пропонували допомогу, призначали зустрічі. Гроші передавали з рук у руки, не залишаючи своїх прізвищ. Скільки вдалося зібрати, жінка вже не пригадає. Щодня на ліки йшло по тисячі гривень. Так тривало місяць.

Хлопчик приходив до тями поступово. Спочатку він запитав про сестру Машу. Потім про тата й котика Діна. А за тиждень Андрій пригадав, що саме з ним сталося.

— Сказав, що дивився на світлофор. Коли засвітився зелений — пішов. Пригадав червоні смуги на кабіні та сильний біль. Про тиждень в "Охматдиті" — взагалі не пам’ятає. Я тоді щоранку боялася телефонувати до лікарів, щоб не почути найстрашнішого, — розповідає Ірина.

За ті дні батьки хлопчика посивіли.

Зараз Андрій нудьгує вдома. Читає енциклопедії, займається з класним керівником і вчителькою англійської, які до нього приходять щодня. Але все одно дуже сумує за шкільними друзями.

— Син зовсім здоровий, тільки маленький шрам на голові залишився. Навіть коли робили УЗО селезінки, сказали, що наче нічого й не було, — додає мати хлопця. — Але поки що йому не можна підіймати важке та перевантажувати мозок. До школи піде у квітні.

Із тролейбусного депо до Старостіних жодного разу не зателефонували. Приходив слідчий, записував свідчення малого. Андрій думає, що жінка-водій тролейбуса дуже мучиться через пригоду з ним.

Школа N16 просить Оболонську адміністрацію встановити "лежачих поліцейських" на переході біля навчального закладу. Представники влади відповідають, що в цьому місці можна встановити лише "шумові смуги" — спеціальні червоні стрічки на асфальті, які звуком попереджають про наближення машини.

— Райрада на найближчу сесію окремими питанням винесла нашу школу, — каже директор школи Микола Король.

Богдана ЄВСЄЄВА, "Газета по-київськи"