Останнім часом у деяких ЗМІ з’явилася інформація щодо порушень земельного законодавства міською та Бучанською селищною радами.

Ряд судових засідань з цього питання пройшли в Ірпені, і розгляд справ по них завершено.

Прокоментувати ситуацію, яка є на сьогодні, ми попросили представника Ірпінської міської ради у справі за позовом Київської облдержадміністрації, керуючого справами міськвиконкому М.П.Булаша.

— Отже, Михайле Петровичу, я знаю, що днями відбулося судове засідання за апеляційною скаргою Ірпінської міськради. Дайте інформацію з цього приводу.

— Почну з минулого року. У 2004 році прокурором міста було внесено протест на рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель громадської та житлової забудови. Аналогічний протест стосувався також Бучанської селищної ради. Протести були розглянуті й відхилені радами з посиланням на норми законодавства. Зокрема, у новому Земельному кодексі України 2002 року термін «землі населених пунктів» замінено на — «землі житлової та громадської забудови». Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Здавалося б, дане питання вже вирішене, оскільки правомірність прийняття рішень міської і селищної рад була підтверджена рішеннями Ірпінського міського суду, які вступили в силу в 2004 році та якими встановлена правомірність їх прийняття і підтверджена відповідність нормам чинного земельного законодавства. Зокрема, встановлено той факт, що землі в межах населених пунктів Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанський лісгосп, не належать до земель лісового фонду.

Проте, наприкінці лютого 2005 року робоча група Київської ОДА, до складу якої ввійшли М.Б.Свистович, Ю.Ф.Погрібняк, В.М.Бархоленко та інші, перевіряючи до липня цього року законність виділення земельних ділянок, і, не встановивши будь-яких серйозних порушень з боку органів місцевого самоврядування за період з 2002 року, з надуманих підстав, без належного обґрунтування, внесла пропозицію керівнику ОДА оскаржити зазначені вище рішення міської і селищної рад тепер вже в Господарському суді Київської області.

Кінцевою метою цього є згортання наданих законом повноважень місцевих рад у галузі регулювання земельних відносин на території населених пунктів Ірпінського регіону, і їх передача шляхом судових рішень Господарського суду Київської області до повноважень Київської облдержадміністрації.

Ірпінська міська рада, не погодившись з таким станом речей, оскаржила в серпні 2005 року ухвалу Господарського суду Київської області від 29 липня 2005р., який одночасно з прийняттям до провадження справи за позовом ОДА до Ірпінської міської та Бучанської селищної рад про скасування рішень, якими встановлено статус земель регіону, заборонив здійснювати будь-які дії по виконанню спірного рішення, та, відповідно, надавати в користування, оренду, здійснювати продаж земельних ділянок, надання дозволу на освоєння земель у межах територій громад до вирішення справи по суті. Крім того, заборонив будь-яким юридичним особам та громадянам здійснювати забудову у відповідності до оскаржених рішень.

Нині ж міська та селищна ради можуть виконувати надані їм повноваження в галузі земельних відносин, оскільки 25 жовтня Київський міжобласний апеляційний господарський суд після двогодинного розгляду апеляційної скарги, заслухавши докази і пояснення, як представників міської та селищної рад, так і облдержадміністрації, прийняв Постанову, якою задовольнив скаргу міської ради і скасував у повному обсязі оспорювану ухвалу Господарського суду Київської області від 29 липня 2005 року як прийняту з порушенням чинного законодавства.

Дії вищеназваних представників області призвели до тривалого, майже десятимісячного невиконання органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) повноважень і призупинення розгляду чисельних звернень громадян, організацій, підприємців регіону, що певною мірою призвело до втрат місцевих бюджетів, відтоку інвестиційних проектів з регіону тощо.