О 6-й годині 40 хвилин, коли було ще темно, підійшла літня жінка.

— Я на всі вибори рано ходжу, щоб потім день був вільний, — каже вона. — А прізвище у мене таке, що й сказати соромно... Кучма. Звати Марія Дмитрівна. Вдова. Мені 72 роки. Працювала в кулінарному училищі на Кіото, 23.

— За що голосуватимете?

— За стабільність держави, порозуміння, мир і спокій, — завчено каже Марія Кучма. — Завжди слухаю сесію і дуже не люблю, коли вони чубляться. Це стид і позор. Он показували, як Литвин ланцюгом їх з’єднує. Як на мене, то повибирала б з кожної партії всіх розумних парнєй і об’єднала б в одну. Коли в училищі викладала, то хлопців любила більше, ніж дівчат. Такі разбойники були...

Симпатичні Марії Дмитрівні політики з різних таборів. Матвієнко, Коновалюк, Супрун, Богословська...

— Голос Кармазіна по радіо вже впізнаю, — каже. — Єхануров, мені кажиця, добрий. Хоча... Всі вони хароші, а як туди добираються, в народі кажуть, до корита... Раніше як було — ми й не знали, хто там у тій Верховні Раді сидить. А зараз інше життя настало, у всіх завищені потрєбності...

Як перший виборець, від нашої газети Марія Кучма отримала подарунок — шампанське і цукерки. Тим часом вже 7.20, а людей на дільницю все ще не пускають. Їх зібралося більш як два десятки.

— Усе роблять, щоб вибори зірвати, — каже молода жінка у міліцейській формі. — Три дні тут чергую, бюлетені ще позавчора завезли. А голова запізнилася на 15 хвилин.

Працівники комісії вносять до зали довгі, схожі на рушники, бюлетені. Люди обурюються:

— Надо было меньше спать!

До столів із розкладеними вже бюлетенями почали пускати виборців. Член дільничної комісії Раїса Горбачова довго шукає у списку потрібне прізвище. Чоловік нервує, вона заспокоює:

— Люди в обоих списках есть все, но не в нормальном порядке.

— А що треба — галочку чи хрестика? — запитує одна бабуся. Їй пояснюють, що це не має значення.

Черги зростають. На прозорих урнах висять таблички ”На мера”, ”У Київраду”, ”В районну раду”, ”У Верховну Раду”.

— Це ми так підказали, — пояснюють спостерігачі. — Для зручності.

Киянка Ірина Пригова, 34 роки, голосувати вчора не ходила. Вона розчарувалася: усі багато обіцяють, але ніхто нічого не робить.
Ірина працює у районному центрі соціальної роботи із дітьми з особливими потребами.
— Для виборчої боротьби партії знаходять шалені гроші, — каже киянка. — У мене знайома розповсюджувала партійну пресу — їй платили 20 гривень за годину роботи. А у нашому центрі напівголодні діти й старі тренажери. І нікого це не цікавить.