Киянина Юрія Шуменка, 43 роки, можна знайти на Протасовому Яру. Охочі катаються тут до середини квітня: цей схил — північний, на ньому довго не тане сніг. А у Юрія ”снігова” професія: він точить лижі.

Майстерня Шумейка завалена лижами, сноубордами. На полиці — залізяччя, на столі — розпочата пляшка хорошого коньяку та бруски кольорової мастики. Господар — у брудному зеленому светрі, на який швиденько одягає чистий червоний фартух.

— Я усе зробив сам, — хвалиться майстернею. — І стіни ставив, і підлогу стелив. І станок сам зробив. Я усе вмію, — сміється, ніяковіючи. — Тільки у космос не літав. Якось на крані довелося працювати, коли будував собі квартиру в МЖК. Потім залишив її першій дружині.

Питаю, чи одружений зараз.

— Вдруге. Але не пишіть, — червоніє, — бо прочитають і скажуть: ”От кретин, навіщо стільки разів женитися?”. Уся сім’я тут катається, — переводить розмову на інше, — доньки, дружина, швагер. Усі, крім першої дружини Анжеліки.

Ваші батьки були спортсменами?

— Мама — професійний кухар, — сміється. — А батько — професійний водій. Виховувала мене бабуся Клавдія Олександрівна. От вона була тренером із гімнастики. Повела до секції, — пригадує. — Спершу грав у хокей, а потім почав стрибати з трампліна, — він змітає зі столу металеву пилюку. — У Києві, на Черепановій горі, уся моя юність пройшла. Раніше там був єдиний у світі підвісний трамплін зі штучним покриттям. Київська школа славилася на весь Союз. Але після Чорнобиля військові заміряли радіацію, а вона зашкалює... І трамплін закрили.

Тоді тренер Станіслав Зайцев, — продовжує, — узяв мене до себе у фірму. Десять років ”вкалували”: яхти, катери облицьовували деревом. Дачу з дерева сам збудував.

Відомі люди часто сюди навідуються?

— У нас бувають усі, крім президента, — жвавішає він. — Політики, бандити, артисти. Віктор Павлік приходить. Цей, ну, чоловік Сумської...

Борисюк.

— Він. Валерій Меладзе брав лижі для трампліна.

Стрибав?

— Ні, для кліпу. Пісню знаєте — ”Я не могу без тебя”? Там ще такі слова, — наспівує: — ”Вниз, по небесной лестнице, обернувшись облаком, опускался Бог...”. Режисер Семен Горов вирішив, що у кадрі мають бути лижі. Спершу пропонували мені знятися, а потім захотів Меладзе. Ми йому показали, як правильно лижі тримати. Знімали на Черепановій горі: відразу ж після зйомок трамплін і розібрали. А тут посол Австрії катається, — продовжує, — футболіст Дем’яненко. Молоді футболісти, їхні діти...

До майстерні забігає молода жінка — інструктор.

— Сьогодні не можу нікому відмовити, — скаржиться. — Друзі прийшли, попросили, щоб потренувала. Потім доньчина учителька свою дитину привела. Не візьмеш же з неї грошей...

Юрій начисто витирає стіл.

— Одна жінка казала: ”Ой, у вас такой порядок. А я думала, что все мужчины неряшливые, как мой муж!”. Люблю порядок: аби усе можна було знайти із заплющеними очима, — каже.

Заходить білявка у фіолетовій курточці.

— Це Ірина, моя дружина, — представляє Юрій.

Ірина сідає у крісло, знімає лижні черевики, взуває звичайні — 36-го розміру. Потім перевдягається. Одяг у неї скромний — блакитна куртка і чорні джинси.

Де познайомилися? — питаю.

— На пляжі. Де ж іще знайомляться? — дивується він. — Вона у мене спортсменка, греблею займалася.

Він вибирає лижу, закріплює її на станку.

— Лижа має ковзати... — каже, зчищаючи металевим шкребком парафін.

Мабуть, мрієте про свій гірськолижний комплекс?

— Не у цій країні. Напишіть: ”Не у цьому житті”.

1963 — народився у Києві
1973 — зайнявся стрибками з трампліна
1987 — закрили трамплін на Черепановій горі
1988 — одружився з Анжелікою
1989 — народилася донька Юля
1996 — одружився з Іриною
1998 — народилася донька Альона
2001 — відкрив майстерню на Протасовому Яру