Таке пообіцяв сьогодні головний освітянин країни Станіслав Ніколаєнко на відкритті виставки «Освіта і кар’єра-2006».

Окрім того, у планах його відомства запровадити 5 державних премій розміром 100 тисяч гривень та звання народного вчителя України. Ніколаєнко також пообіцяв, що у всіх школах країни, в тому числі і сільських, будуть комп’ютери. Однак урядовець відзначив і сумну тенденцію - у вересні цього року за парту сяде менше першокласників, ніж зазвичай.

Не забувають у міністерстві і про абітурієнтів. Найближчим часом оприлюднять рейтинг вищих навчальних закладів та їхніх програм.

Проте найвразливішою ланкою у сфері освіти залишається сільська школа. Мабуть, важко, коли твоя школа знаходиться на іншому кінці міста. Але буває й таке, коли прагнення до знань примушує кожного ранку вирушати у 5-7-кілометрову подорож з однієї області в іншу.

Сашко Піскун вчиться у 2-му класі. Він живе у Житомирській області і щоранку йде до школи у Київську. Але такого, щоб не хотілося йти до школи - не буває. Олена - матір хлопця - каже, що хвилюється за своїх дітей, яким доводиться долати 5-кілометрову відстань.

Олена, мати п’ятьох дітей: «Та боюся, а що робити? Що вчиться не будуть чи що? Хоч боїшся, хоч не боїшся – ідуть».

Дорога цікава та безпечна - запевняють діти. Інколи можна побачити лисиць або диких кабанів, проте інколи буває складно.

Сашко Піскун, учень 2-го класу: «Ходиться важко, буває й таке, що сідаємо, передихаємо. Інколи передихаємо, а інколи йдемо пішки далі. До школи ходиться важко. Дуже. Інколи сильний мороз».

В Комарівській школі вчиться понад сотня дітей – переважно з довколишніх сіл та хуторів. Директор школи розповідає, що у порівнянні зі своїми міськими однолітками, сільські діти здоровіші, врівноваженіші та працелюбніші. Зокрема, саме через такі щоденні прогулянки.

Але у здобутті освіти сільська школа майже не здатна конкурувати навіть зі звичайними міськими школами. Єдиний комп’ютер з’явився у школі якраз у день нашого візиту.

Англійську викладає людина, яка вивчила її самотужки. Є квотування - переважно, у педагогічні, а з цього року і транспортні ВИШі. Заступник міністра освіти Михайло Степко запевняє: існує 50-відсоткове квотування на спеціальності, які забезпечують соціальний розвиток села. Саме у такий спосіб вища освіта буде доступніша сільській молоді.

Михайло Степко, заступник міністра освіти України: «Держава прагне через те ж квотування, через інші пільги для села покращити в селі школу. Держава робить програму «Сільський автобус», щоб дітей возити в нормальні школи, держава робить підтримку сільських шкіл, щоб якось вирівняти можливості щодо вступу цих дітей».

Залежно від випуску, до ВИШів вступає до 40% випускників Комарівської школи. З власного досвіду директор твердить: держава створює дуже мало умов для чесного і справедливого вступу у ВИШі сільським абітурієнтам.

Анатолій Сичевський, директор Комарівської школи: «Але ж не всі випускники хочуть стати педагогами, хтось хоче бути будівельником, хтось хоче бути авіатором, іншим. Для них, наприклад, я поки що якихось пільг, переваг, чесно кажучи, не відчуваю».

Алла буде подавати документи до Університету архітектури і будівництва та в Національний авіаційний.

Алла Горлінська, учениця 11-го класу: «Ми їздили з матір’ю в НАУ - Національний Авіаційний Університет, нам там сказали, що дуже великий наплив йде на державну форму, якщо хочете - поступайте на контракт, а потім, якщо будуть вакансії, тобто, якщо виганяють когось із бюджету, то можна перевестися на державний. Але якщо так подумати - а якщо не буде вакансій?»

Річний контракт в НАУ коштує 9 тисяч гривень. Матір дівчини заробляє близько 300 гривень на місяць. Крім підготовки за підручниками, Алла ще й подумки себе налаштовує на те, що неодмінно вступить. Адже, каже дівчина, це єдине, що я можу зробити.

Дарка Оліфер, Павло Холодов, НТН