Хуліган Зайчик. Повістіь

Частина 1

В інтернаті Зайчик пробув майже два роки. На літо він їхав у село і всі літні місяці проводив удома –допомагав порядкувати на городі, ловив рибу в озері, ходив із сусідськими пацанами у ліс по гриби і по ягоди. Вдома удень майже не бував , бо нічого хорошого там не було.

Двоє старших братів один за одним пішли до війська .Один вже працював після армії десь у Броварах ,а другий ще служив , але аж ніяк не збирався повертатись додому.

Батько помер, коли Зайчикові було п'ять років. Гультіпака і бухар - про нього лиш це лишилося в пам’яті та прізвище Зайчук, через яке маленького Сергійка з дитинства охрестили Зайчиком і він й сам себе так називав, бо ніхто ніколи до нього по імені й не звертався – Зайчик та й усе тут.

Мама з Сергійковим батьком одружена не була ніколи, але старша Сергійкова сестра була також від того батька, а брати обоє від інших різних батьків. Мама по життю була гулящого норову, хоч при чоловікові так-сяк трималася. Але відколи він помер , Тетяна пустилася берега зовсім, гуляла й пила так, що про неї слава була на всю округу, і ночували у неї постійно різні дядьки, кому тільки заманеться.

Здавалося її перетрахали у селі всі кому не ліньки. Вона ще й досі була гарна і ставна, і як намалюється, і не бухає хоч би день, то виглядала доволі добре попри все її бурхливе життя.

Зайчик любив маму , хоч би яка безпутна вона в нього не була, але це була його мама. Часами він ненавидів її з її п'янками і дядьками в ліжку. Але коли то минало ,йому часами хотілося підлащитися до неї пригорнутися і коли це вдавалося її тепло охоплювало малого Сергійка і він мало не плакав від цього короткого миттєвого щастя.

Кожного ранку вона обіцяла дітям ,що все буде інакше і кожного вечора приходила п’яна додому і з якимось мужиком.

Зайчикові щораз більше боліло отаке життя і він вдома намагався не бувати ,часом і ночував у когось.

Письменник Юрко Покальчук серед "зайчиків"

Але врешті по тому всьому маму позбавили батьківських прав, і Зайчика із меншою сестрою віддали в інтернат.

Надійшла весна, всі потроху старшали, і якось Андрійко Старченко, найкрутіший у класі, коли вони за щось посварились, граючи в футбол, визвірився на Зайчика

-Ти, ідіоте, як ти граєш! Ти нічого не вмієш, бо ти тупий, і всі знають, що ти байстрюк і козел. І що твоя мама курва, завжди п’яна, і її гилить кожен, хто лиш забажає.

Це була правда, але така болюча, як найгірша кривда, і Зайчик кинувся на вищого і сильнішого Андрія. Найменший на зріст у п’ятому класі, худенький Зайчик мав могутній бійцівський характер, і гнів надав йому вдесятеро більше сил. Зайчик так люто гамселив Андрія, що, намагаючись стримати Зайчика , хлопці його вже ледве відтягли, але довго не могли з ним справитись, бо він кидався на всіх і вже бив усіх підряд, а Андрій лежав на землі нерухомо, закривши голову руками.

І коли все стихло і Андрія забрали в поліклініку з побоями і поклали на кілька днів у лікарню, а Зайчика тупо виключили з інтернату. Йому наказали негайно забиратись додому, бо тут в інтернаті такі хулігани не потрібні.

Перед цим директорка влупила Зайчикові кілька разів по щоках, та він лиш трохи закривався руками, але не плакав і весь час мовчав .

Отак Зайчика вигнали з інтернату і перевели в сільську школу, аби жив собі, як хоче, вдома, і там й учився. А тут старша сестра якраз народила пацанчика від якогось недоростка, який щез із села перед родами, а мама з цього приводу і просто з біди щоденно скандалила.

Настало літо, і Зайчик тепер якось перебивався сам – чи то городиною чи то хтось із пацанів щось із додому приносив поїсти, одне слово влітку легше жити.

Аж якось наприкінці літа мама сказала, що далі так не можна і що ще трохи вона тут сама просто здохне разом із ними, а відтак взяла із собою двох сестер і поїхала до Києва на заробітки, а старшу доньку і Зайчика оставила в хаті і дала їм на життя поки що двісті гривень.

Вона обіцяла приїхати до села незабаром, але і приїхала лиш через три місяці, і Зайчик з сестрою і малюком ледве не повмирали з голоду.

Літо скінчилося, але восени ще було так-сяк, а взимку їм просто їсти не було чого. На початку грудня Зайчик лазив по своїх і чужих грядках і викопував там, що міг. Але єдине їстівне, що лишилося на їхньому городі і на інших, це цибуля, яка примерзла в землі . Зайчик її викопував і вони з сестрою варили ту цибулю і їли, бо більше нічого не було зовсім Але коли було холодно, і в хаті не було чим топити пічку, то Зайчик збирав по селу різні тріски і палички, аби запхнути у грубу, а уночі пізно лазив до сусідів з відром і крав у них вугілля, аби якось зігріти хату.

Мама якось приїхала і дала їм ще трохи грошей. Зайчик дуже просився поїхати з нею, але вона сказала, що наступного разу, і так вони з сестрою дотягли до весни, але ледве-ледве. І якби не сусіди, які все ж таки давали Зайчиковій сестрі молоко, бо в них були корови, і вони жаліли малолітню маму, і так вона могла годувати дитину Отож вона трохи сама мала, що їсти, і часом Зайчика чимось підгодовували, і так прийшло нове літо.

***

Прийшла весна, надворі потепліло, але їсти й далі не було чого, і як взагалі жити теж невідомо.

Зайчик і так був маленький на зріст, але трішки підростав і був худий як тріска, але жилястий і живучий. Йому виповнилось дванадцять і хотілося нового цікавого життя.

А довкола була тоска.

Якось він побачив у школі в учительки гроші. Вона щойно дістала зарплату і гроші лежали у неї в сумочці. Марія Василівна була непогана вчителька, але голод не тітка. Зайчик підстеріг, коли вона одвернулась і витягнув гроші з сумочки. Але забрав не всі , бо вчительку було шкода, він узяв сто гривень, і решту поклав назад.

Побіг додому і віддав сестрі вісімдесят гривень – на життя. А собі лишив двадцять гривень – погуляти в своє задоволення.

Зайчикові завжди хотілося бути важливим і авторитетним у пацанів, і щоб саме до нього тягнулись однолітки. Кожному в його віці хочеться простого самоствердження, певне увага інших, особливо ровесників у цьому віці і творить в людині основу її певності і майбутньої життєвої сили.

Зрозуміла річ Зайчик нічого про таке думати не міг. Він жив як рослина чи свійська тварина, просто і бездумно. І так само бездумно хотів отого ствердження себе.

І ось він зустрів серед стеле по дорозі до магазину трьох своїх однокласників і похвалився, що в нього є трохи бабок. І треба купити цигарок.

Пацани були старші на рік, а один – майже на два. Почувши про бабки, вони оживились, і сказали – малий, ти ні фіга ще не знаєш бо цигарки, то просто гівно порівняно з дечим іншим. А от клей ти коли-небудь нюхав.

Зайчик нічого не нюхав крім гівна і сцяків у вбиральні, і так і сказав, сміючись.

Скінчилось тим, що вони купили тюбик клею і пластиковий кульок, і Зайчик всадив голову в кульок з клеєм, і трохи боявся, але бачив, як інші то робили, і йому голова пішла колом, і в тілі усе задзвеніло і розлилося задоволенням, і він, забалділий, сидів хвилину чи дві, поступово відходячи, потім нюхнув ще раз, і зрозумів, в чому тут кайф, і що можна задешево мати кльове життя, отак собі надихаєшся, і все тобі решта трин-трава , як казав останній трахальщик його мами, коли вранці вони з нею похмелялись.

Головне в житті – бухнути, потрахатись і похмелились – а все решта трин-трава. Він був товстомордий, брусуватий і веселий алкаш. Зайчик до нього ставився непогано, бо цей фраєр крім горілки часто до хати приносив якийсь хавчик, і можна було з ним пожувати якоїсь ковбаси з хлібом ,а часом навіть і цукерку дістати.

Але він десь щез одного разу хтось казав, що його посадили, і мама скоро по тому подалась у Київ, і далі отака от фігня почалася з Зайчиком.

Забалділий від клею, Зайчик зрозумів, що почалося в нього нове життя. Це була правда, про яку він насправді не здогадувався, бо з цієї хвилини і почалися його пригоди в різних містах.

Пацани запропонували Зайчикаові поїхати в Маріуполь, це насправді зовсім недалеко, а там море, покупатися, подивитись на світ.

Зайчик радісно погодився, він ніколи не був на морі, хоч туди всього з його села було всього кілометрів сорок, і експедиція рушила в похід.

Частина 2

Зайчик купив на свої гроші ще два тюбики клею, пляшку солодкої води, хліба, сиру і вони учотирьох пішли в напрямку Маріуполя пішки. Зупинився біля них автобус і вони хотіли сісти в нього, але грошей у них на квитки не було, і як вони не благали, шофер їх в автобус не впустив. Вони його добряче обматюкали за це і рушили далі пішки. Простували отак кілометрів із сім по залізничних рейках, аж доки не дісталися маленького села, через яке проходила залізниця. Тут вирішили розділитися і просити в людей поїсти по одному, бо усім разом ніхто нічого не дасть.

Зайчик вибрав собі хату, яка йому здалася найприступнішою, зайшов у хвіртку, постукав у двері, і вийшла огрядна приємна тітка. Зайчикові було трохи соромно, бо тут він вперше у житті просив когось стороннього дати йому поїсти. Жінка виявилась уже добра, вона винесла Зайчикові десь із літру молока, яблук і хліба, і Зайчик швидко поїв, бо був таки дуже голодний. Потім, наситившись, чемно подякував гостинній тіточці і пішов далі вперед по залізничній колії і врешті прийшов до якогось вокзалу. А там якраз сиділи на лавці перед вокзалом оті пацани, з якими він вибрався із села у мандри. Напрямок на Маріуполь у всіх виявився незмінним.

Вони зачекали, поки приїхала електричка, яка йшла до Маріуполя, сіли в неї і поїхали. Зморений дорогою, все ще переварюючи те, що він з’їв у селі в тієї жінки, Зайчик заснув і прокинувся через те, що його будили менти. Вони з підозрою спитали Зайчика : «Де ти живеш?», але Зайчик був завжди не промах у таких справах, і з ходу придумав адресу і виголосив її чітко і впевнено, і йому повірили . Зайчик подумав, що напевне тому що він був чисто і охайно вдягнений.

Пацанів, з якими Зайчик їхав до Маріуполя, ніде не було видно, вони напевно побачили, що Зайчика будять менти і відразу утекли.

Але ось електричка прибула до Маріуполя. Було доволі пізно.

Зайчик вийшов з електрички, глянув на годинник, що висів над приміщенням вокзалу, було рівно дванадцять. Глупа ніч. Зайчик запитав у перехожого дорогу до моря, і той сказав - там, зразу за цим будинком.

Коли Зайчик побачив нічне море, він якось страшенно зрадів і просто побіг до води чимдуж. Підбігши до моря, він торкнувся води і спробував її на смак, чи вона справді солена, і переконався, що так. А море було зараз темне і таємниче, і суворе, але Зайчика воно зовсім не страшило, а навпаки, дуже вабило.

Зайчика вернувся ближче до вулиці і попросив у когось, хто йшов із цигаркою, закурити, і сів на березі понічного моря, і дивився на хвилі, що повільно але впевнено одна за одною заповзали на берег і знову відкочувались назад, курив і радів морю.

Зайчик розумів, що ось він перший раз у своєму житті побачив море, і ніби найшло на нього, що ось щось нове із ним сталося – він побачив море. І його переповнила радість як рідко коли, і це було його нечасте маленьке щастя.

Але Зайчик був змучений дорогою і різними подорожніми переживаннями, і захотів спати.

Він знайшов на березі моря якусь ніби вагонетку, що перекинута лежала на боці, заліз у неї, у кутку там валялось якесь ганчір’я і газети, от на них він й улігся, згорнувшись майже в клубок, як песик, і заснув. Зайчик прокинувся дуже рано, бо трохи замерз, але як вже отямився, то виявилось, що його дико мучить голод. Він був такий голодний, що навіть казав собі, що зараз готовий з'їсти цілого бика. Треба було щось робити!

У нього були з собою сірники, і це вже давало якусь надію.

Зайчик вийшов з вагонетки на повітря і побачив просто перед собою море. Воно було чудове! Таке велике, ніби безмежне, таке чисте, таке от... приємне. Зайчикові бракувало слів для висловлення своїх почуттів навіть самому собі. І він думав – море таке класне, ну, таке кльове, таке прикольне... приємне. Зайчик полюбив море.

Але було ще щось цікаве на березі .Під час невеликого нічного шторму море викинуло на пісок чимало креветок які і вони так і не змогли більше дістатись воли.

Це було щось, це була їжа. Голодний Зайчик кинувся на промисли і швидко знайшов порожню консервну банку. Він назбирав у цю банку креветок, набрав туди морської води, розпалив багаття, знайшов ціпок, мотузкою прив’язав банку на ціпок , і так зварив креветки.

Зайчик поїв оттих смажених креветок і відчув, що коли хоч чимось набив живота, то можна вже перевести подих і думати про щось інше.

Почало припікати сонце. Зайчик роздягся до трусів і підставив своє тіло сонцю, і задрімав.

Прокинувся він від того, що хтось його штурхонув ногою в бік і доволі боляче.

Коли він розплющив очі, то побачив біля себе отих своїх однокласників, які й підманули його їхати до Маріуполя.

– Гей, малий, давай сюди клей, я знаю, що в тебе ще є, – сказав Вітько, найстарший, йому вже було чотирнадцять.

– Чого це раптом я маю тобі щось давати, - огризнувся Зайчик і почав швидко при цьому вдягатися. Але устиг лиш натягнути штани і підвестися.

Вітько сильно штовхнув його, і Зайчик, не втримавши рівноваги, упав на пісок.

– Або ти даєш клей, або зараз таких мандюлів дістанеш, що запам’ятаєш надовго. – це вже втрутився Петька, йому тринадцять.

– Нічого я вам не дам, бо в мене нічого нема.

Зайчик знаючи вже трохи життя і всякі такі штуки, які стаються з несподіванки і для неприготованого погано закінчуються, з вечора приховав клей і сигарети в надійному місці.

Хлопці, його колишні приятелі і однокласники, кинулись утрьох його гамселити куди попало. Зайчик був маленький і худий, і швидко впав на землю, і лиш закривався від них.

Але тут несподівано прийшов рятунок.

Якісь місцеві хлопці прийшли на пляж і побачили, як троє старших пацанів б’ють зовсім малого, і визвірились на напасників, заступившись за Зайчика, а тих прогнали, то по ходу бійки ще й вліпили кому змогли, поки ті не потікали геть.

Оці маріупільські пацани, виявилось, були дуже кльові, і Зайчик їм дуже сподобався, і вони вирішили ним заопікуватись, і вони Зайчикові теж дуже сподобались.

Зайчик розповів їм, як усе було, і що з ним трапилось, і один із них, на два роки старший за Зайчика, уподобав його особливо, і відвів убік і спитав: «Хочеш у мене жити?»

Зайчик відповів, що хоче. Артем привів Зайчика до себе додому і познайомив з мамою і батьком, і ще в нього був менший братик. Зайчик прожив у них два дні. Потім Артемів батько відвів Зайчика в притулок і там домовився з директором, щоби Зайчик ночував у притулку, а вдень у них будинку.

Зайчик прожив отак кілька місяців. Він дуже старався, аби подобатись Артемовим батькам. Зайчик прибирав у хаті, ходив у магазин, одне слово був помічний і слухняний. І вийшло так ,що Артемова мама дуже полюбила Зайчика, і згодом почало скидатись на те, що вона любить Зайчика ніби більше ніж свого сина, бо весь час ставила йому Зайчика в приклад.

Але Артема одного разу все це так вкурвило, що він продумав план, як позбавитись Зайчика, якого насправді раптом дико заревнував до своїх батьків.

Отож якось Артем украв удома двісті гривень, і з них дав Зайчикові сто гривень, і сказав, щоб Зайчик більше до нього додому не повертався.

Зайчик зрозумів, що подумають, звичайно, на нього і що Артем круто все продумав, і тепер Зайчикові до Артемового дому нема вороття.

Зайчик поїхав на вокзал, почекав, поки приїхала якась електричка, сів і поїхав. Куди–небудь. Він би хотів їхати до Києва бо там десь жила його мама і сестри, але як до того Києва добиратись він не знав, і тому сів у електричку, яка приїхала першою. Він заснув в електричці, і коли прокинувся і вийшов, то з’ясував собі, куди він приїхав.

На приміщенні вокзалу великими буквами було написано: Донецьк. Ще трохи сонний, Зайчик зайшов у приміщення вокзалу і, важко собі уявити, кого він раптом там побачив? Отих своїх однокласників, що потягнули його в мандри до Маріуполя на море, і потім там побили.

Зайчик злякався зустрічі з ними, і вирішив, що краще кудись із вокзалу йому утекти. Він сів у якийсь трамвай, це була «одиничка», і поїхав кудись просто, куди трамвай іде, потім пересів у якийсь тролейбус, проїхав ще кілька зупинок, дивився у вікно, і врешті вийшов на якійсь зупинці, яка йому чимось сподобалась. Неподалік від тролейбусної зупинки, біля світлофора, він побачив пацана, який просив у перехожих гроші. Зайчик підкликав його до себе і запитав: «Ти не знаєш, де тут продається клей?»

Пацан сказав що знає, і вони вже удвох поїхали за клеєм. Потім той хлопець запропонував Зайчику жити в якійсь квартирі, де треба платити за день тільки 10 грн. І там можна дихати клеєм.

Зайчик спершу думав, що той пацан на ім’я Серьога його дурить, але виявилось потім, що це правда. Серьога привів Зайчика у квартиру, в якій жило багато людей: Маша, Юра, ще один Юра, Іра, бабуся і Серьога, і ще один пацан, і чиїсь батьки, але не Серьогині, а когось ще іншого. Зайчик почав жити з ними.

Частина 3

Це було знову інше життя. Зайчик був меткий і прудкий, і швидко пристосувався до нових обставин. Він побачив, як тут, у цій квартирі живуть її мешканці і зрозумів, що і як тут можна робити і що не можна. Він блукав вулицями і просив у мимохідців гроші, також збирав порожні пляшки і здавав їх – теж була копійчина. Але тепер на ці гроші Зайчик купував не тільки поїсти але й клей. Поївши і нанюхавшись клею він засинав у пів маренні, яке після довгих голодних років раннього дитинства здавалося йому майже райським задоволенням.

Але надходив ранок, і треба було знову боротися з життям – хто кого, а точніше просто за виживання. Минуло десь із тиждень і потім господарка квартири, мама Серьожі, який привів Зайчика у цю квартиру і його молодшого брата Юри, уподобала дрібненького і симпатичного Зайчика і одного разу взяла з собою на допомогу в своїй роботі. Вона працювала по ремонту квартир і потроху навчила Зайчика штукатурити стіни і білити. Зайчик працював, отримував на місяць дев’яносто гривень, десять віддавав за квартиру, а на решту можна було собі дещо дозволити. І так минув деякий час. Зо два місяці.

Але Зайчикові з часом набридло одноманітність такого побуту. Оклигав трохи, призвичаївся, і почав знайомитись з іншими хлопцями. Просто на вулиці він познайомився з таким собі Колею, з яким вони геть зразу подружились, вмить сподобались один одному. Коля сказав Зайчику, що він йому покаже інше життя, і повіз його на Троєщинський ринок, там познайомив зі своїми друзями, які влаштували на ринку собі ничку, в якій і жили. Зайчик лишився з ними, нове життя обіцяло бути ще цікавішим ніж раніше.

Але на ринку Зайчик пробув усього кілька днів. Під час міліцейської облави його схопили менти, і оскільки він не міг нічого сказати про те, де він живе і де його батьки і рідні, то його направили у київський притулок для неповнолітніх безпритульних. І раптом Зайчик зустрічає там свого може на той час кращого друга Генку Сомова, з яким вони разом були і в інтернаті, і були знайомі ще й до інтернату, з самого дитинства, з першого класу школи. Вони обидва дуже зраділи зустрічі, і коли почали рахувати, то вийшло, що знайомі вони сім років, а їм обом зараз було майже по тринадцять, отже це вийшло більше ніж їхні півжиття.

Генка познайомив Зайчика з усіма в притулку , зразу стало весело і кльово. Минуло кілька днів і Зайчик з Генкою утекли з притулку.

Вільне життя, хоч часами й голодне, було насправді дуже прикольне, ніхто тобою не командував, ніхто тебе нічого не заставляв робити. Живеш собі, як хочеш, треба надбати щось їсти, і знайти якусь розвагу, приколотись десь, і це все.

Генка вже багато чого знав тут у Києві. Спочатку він привіз Зайчика на гілку. Це була трамвайна зупинка і там стояли лавочки, і на них збиралися пацани, тут були тільки всі свої, такі, що не жили вдома, а тусовались тут по всяких справах. Генка познайомив Зайчика з цими пацанами, і вони вирішили його взяти з собою.

Генка завів Зайчика на ничку, де жила ця компанія. Пацани всі були там трохи старші і більші ніж Зайчик . Їх було п’ятеро. Минуло кілька днів, аж ось вони дістали десь немалі бабки, купили дві пляшки горілки і ще якогось жертя, і з ними прийшла ще тьолка, така собі ніби нічого з виду, чорнява, теж років чотирнадцять чи п’ятнадцять. Хлопці бухнули, і вона з ними теж.

Потім вони почали роздягати тьолку, і вона ніяк не заперчувала і тільки хіхкала, і врешті гола розляглась на матраці і розставила ноги.

Вовка був найстарший і найбільший, він став перед нею на коліна і розстібнув штани і спустив їх до колін, у нього вже стрижень стирчав мало не до підборіддя, і він трохи наслинивши, запихнув його дівці в піхву і всі на це дивились і сміялись, - ну давай, давай!

Зайчик досі такого ніколи не бачив, але вигляд голої дівки і трахання збудив його так, що в нього теж вже був крутий стояк і стрючок його аж шкварчав, так йому хотілося теж спробувати того, що робив Вовка, який вже застогнав і засмикався на дівці, і за кілька конвульсивних рухів вже виліз з неї і скинув гандон, повний сперми.

А за ним вже лягав на бабу Колян, а потім і всі інші, і навіть Генка , хоч був і малий, але все ж майже на рік старший ніж Зайчик, і значно вищий на зріст.

Зайчик дивився, як Генка трахається і серце його колотилося як скажене.

І коли Генка засмикався і застогнав, і лежав мить на тьолці, а потім зліз і теж викинув гандон із спермою, то Зайчик пішов і собі туди до тьолки і попросив у когось гандон, аби все робити, як інші.

Але пацани вже випили другу пляшку горілки і почали реготати, що Зайчик хоче трахатися, і Зайчик образився, але вони реготали ще більше, і тьолка вже трохи вдяглася і сіла з ними, їй лишили горілки, вона бухнула і теж кпила із Зайчика, що він з таким пісюном вже хоче на бабу лізти, ще треба його пісюнові підрости хоч на сантиметр, щоби він став членом, а Зайчикові на п’ять сантиметрів, щоб він став схожий на пацана, який може на дівку лізти.

Вони вирішили зробити дослідження і з’ясувати, який у Зайчика насправді завеликий член.

Зайчик хотів втекти, але не тут то було.

Його схопили, і почали роздягати, і він пручався, як міг, але його таки роздягли догола, і тримали за руки і за ноги і реготали, бо в Зайчика ще й волосся не росло в паху, і його кінець був зовсім маленький. Зайчикові було прикро до сліз, він не плакав, тільки тому, що це би ще більше їх розвеселило.

Потім пацани почали із Зайчика тягти, вони мали собі розвагу і як вже почали ,то радісно знущалися над ним, як тільки могли.

Врешті Зайчика голого лишили в спокої, але в когось виникла геніальна ідея, як продовжити кпини над Зайчиком. І вони засипали Зайчикові в труси скловати, і він не міг одягти навіть труси і сидів голий, а тоді вони насипали скловати у всі Зайчикові речі ,і він нічого не міг вдягти і сидів у кутку голий, поки вони не втомилися і їм усе не набридло і вони позасинали. І Зайчик теж заснув, як був.

Він прокинувся раніше всіх, бо замерз. Було вже не так то й рано, але всі спали, бо вчора бухали і трахались, і тепер відсипались

Зайчик не міг нічого вдягти зі своїх речей ,то він усі речі викинув, а знайшов там у ничці якесь старе пальто, одяг його на голе тіло і поїхав на трамваї у місто на гілку, де всі часом збиралися і де було повно кіосків і барів. Він сів під барною стійкою на вулиці, і сидів мовчки ,не знаючи, що робити далі. Було дуже спечно на вулиці, але Зайчик сидів у пальто. Його побачила якесь тітка з бара і покликала в бар, і запитала Зайчика, що з ним сталося. Він їй усе розповів, а вона сказала: “Прийдеш завтра, я тобі принесу якийсь одяг“.

Вона дала Зайчикові трохи їсти, і він не мав, що діяти, як тільки спати і чекати іншого дня. Куди дітися він теж не мав.

Отож, тихенько він заліз на дах бару, і проліз поміж дахом і самою стелею бара, де був вбудований кондиціонер, і валялися ще якісь лахи. Зайчик знайшов там порваний намет, накрив ним кондиціонер, щоб не так шуміло, поскладав разом те шмаття , і влігся туди спати,

Там насправді було так спечно , що Зайчик ледве заснув. Наступного ранку він прокинувся, і прийшов у своєму пальто на голе тіло до тієї тітки в бар, і вона справді принесла Зайчикові одяг. Зайчик переодягся, і ця жінка запропонувала Зайчикові, щоби він в неї працював. Він запитав, а що треба робити, і вона сказала: «Збирати келихи зі столиків і протирати столи, я буду платити тобі десять гривень у день і давати два літри пива».

Зайчик погодився, і працював у неї близько дев’яти місяців, а жив на даху біля кондиціонера, але потім його забрали підпилого менти і відвезли в притулок. Він просидів там два місяці, потім ввійшов у довіру до вихователів, виходив сам у відкритий двір, просив сигарети, а потім написав листа до бабусі, питаючи, чи вона знає, де живе його мама, і якщо знає, то щоб написала Зайчикові її адресу. Зайчик написав цього листа і чекав після цього свого листа у притулку ще три тижні, та відповідь не приходила.

Відчай змушує робити помилки усіх. Зайчик утік з притулку а через дві години за ним туди приїхала його мама.

Зайчик про таке, певна річ, не здогадувався, навіть не підозрював, що вона може приїхати, і втікши з притулку, поїхав на київський центральний вокзал, купив води без сиропу і сказав голосно і тягуче на цілий вокзал :”фу... яке лайно!”, така була ця вода не смачна. Викинув паперовий кухлик, закурив сигарету, і стояв отак на вокзалі, не знаючи, що робити далі, куди податись.

Стояв отак тупо і стояв, сам не знаючи чому. І раптом прислухався - чує, дуже лунко каблуки жіночі стукають, він однак не звернув на це особливої уваги, навіть не повернувся, а тут його хтось за плече - цап ! Зайчик подумав, ну все, мене знов схопили !

Повертається, а позаду стоїть його мама і плаче. Зайчик теж заплакав. Потім вони з мамою сіли на автобус і поїхали до Києва.

Але й тепер це було ненадовго!

Частина 4

Коли Зайчик з мамою приїхали у Київ, Зайчика зустрічала сестра, потім Зайчик з мамою поїхав на Хрещатик до дядька, він працював на метробуді, він відвіз Зайчика додому, а мама залишилася на своїй роботі, вона торгувала сумками. Дядько привіз Зайчика на вулицю Гната Юри, він там побачив своїх сестер, одна сестра познайомила Зайчика потім з дівчинкою Галкою.

По ній не було видно ,скільки їй років, вона була невисока і струнка. Зайчику вона сподобалась, особливо в неї було дуже гарне біляве волосся Він цій дівчинці запропонував зустрічатися, їй було шістнадцять, а Зайчику тринадцять. Галка погодилась і вони пішли увечері гуляти, потім увечері в під'їзді почали цілуватися, власне вона сама все починала Зайчик радо піддавався її науці, і від доторку їхніх язиків у нього почалася революція між ногами і він присунувся до Шалки усім тілом і вона відчула його напружений кінець і теж притискалась до нього зі всіх сил. Врешті вони домовились, що Зайчик прийде до неї додому вранці, коли батьків не буде, бо вони вранці йдуть на роботу ,а в школі зараза канікули, отже вона сама вдома. Галка жила поверхом нижче. Зайчик помчав до неї щойно продер очі. Вона ще спала. І вийшла до нього сонна, в якомусь халаті. На Зайчика подивилась здивовано, ніби й забула про домовленість. Але він ухопив її в обійми і почав цілувати взасос, і вона затремтіла і халат розкрився і вона була гола під халатом. У Зайчика шалено забилось серце, а Галка закрилась халатом знову і пішла в кімнату.

- А я тобі подобаюсь? – спитала вона Зайчика.

- Дуже ти мені подобаєшся, дуже!!!

Галка поточилась і лягла спиною на ліжко ,не відпускаючи з обіймів Зайчика ,який так і повалився просто на неї. Вони почали знову цілуватися, і за мить Галка намацала виструнченого бійця у Зайчика між ногами, схопила його і кілька разів притиснула в кулаці, а тоді і полізла до нього в ширінку, і Зайчик підвівся ,щоби розпустити пояс і оголитися, а оскільки був вже більш ніж готовий до справи, то Галка потягла його на себе і спрямувала його коника в свою стайню. Він увійшов легко і радісно, і замлів від задоволення. Такого ще Зайчик ніколи не відчував, цілий світ йому перевернувся від насолоди, і він заходився робити те, що природою закладено в кожному і чому не обов'язково вчитися, і так будеш рухатися як треба. Зайчик щоправда бачив ,як це роблять інші. Але дурне діло не хитре .Вдалося.

Отак Зайчик перший раз у житті потрахався . Задоволення дістав. Але без сперми, в нього ще не було чоловічого насіння. Однак це не завадило йому залізти на Галку ще пару разів. Аж поки він втомився і вони обоє заснули.

З Галкою вони тепер проводили багато часу разом. Ходили гуляти, в кіно і таке інше. Але трахались майже кожного дня. Галка не вчора народилась і в неї були свої друзі приятельки, її віку, старші з ніж Зайчик.

І хтось бо її колись і трахав до Зайчика.

Якось увечері до Зайчика пристібались сусідські пацани, майже його віку ,їх було троє, з вимогою, щоби Зайчик не чіплявся до Галки.

У Зайчика такі слова викликали просто шалену лють і він кинувся на того, хто виставляв вимоги, і так його відметелив, що той утік разом з іншими. Зайчик попередив усіх, щоби ніхто більше не ліз до його дівки.

Але все так просто не буває. Ображені потім на Зайчика закликали старших пацанів і вони якось увечері перестріли Зайчика одного і дали Зайчику хороших піндюлів .

Час минав швидко. І якось на Троєщинському ринку, де Зайчик гуляв із Галкою, він зустрів дядька Семена.

Дядько Семен Зайчикові насправді був ніякий не дядько. Це Зайчик так його назвав і так пояснював про нього своїм кентам. Просто Семен колись зустрічався з його сестрою, вони так і не одружились, але жили якийсь короткий час разом.

Семен сам впізнав Зайчика. Бо малий його просто не помітив. А Семен його підкликав, нагадав про себе. І запросив прийти до нього в гості. Він мешкав тут же на Троєщині. Семен був гарно вдягнений, з дорогою мобілкоюю. Але якийсь ніби “потєраний”, як казав Сопля, який був разом із Зайчиком, коли його покликав Семен.

Трохи дивний штрих, - сказав Сопля. Йому було п'ятнадцять і він жив тут на ринку вже три роки. Може він хоче тебе трахнути.

- Ти що дурак? - обізлився Зайчик.

- Та ти не психуй ,а подумай. Штрих явно з бабками і немалими. Вже круто – пожереш там, щось зачепиш в кишеню і все тут.

- А якщо...

- Ну ти ,Заєць, ще малий. У нас просто ничка інша. Ми живем за те, що вкрадемо. А повно пацанів дають отаким мужикам за бабки не тільки відлекати, а навіть між булки собі вставити. Скільки там того всього, ще й кайф ,а бабки за це ,особливо у такого багатенького штриха ,можна зняти дуже нехєрові.

- Так, досить про це. А то ти вже мою жопу продаєш, мене не спитавши. Іди он сам підстався...

- Так мене ж не запрошують. А я би не розгубився з ним...

- Досить!!! – Зайчикові вже урвався терпець.

Сопля замовк. За Зайчиком водилося ,що коли розпсихується, то стає, як скажений і краще його не чіпати.

Зайчик не раз вертався думками до тієї розмови з Соплею, і якось таки прийшов до цього Семена, спершу подзвонивши і переконавшись, що той хоче його бачити ,і тут почалася ще одна непроста сторінка з життєвого перебігу Зайчика.

На той час Зайчик вже давно повівся з дому ,якщо можна це так назвати, він пожив трохи з мамою і сестрами, вони наймали кімнату в Бучі, але все було як колись – п'янки і траходром. Може не так відбувалось усе просто і круто ,як колись на селі. Бо ж умови життя тут були інші. Квартира була маленька і всі діти вже попідростали. Але це було так само гидко. І одного разу Зайчик подався з дому.

Якось ,ще коли жив з мамою, Зайчик вибрався на Троещину на ринок, там теж познайомився з пацанами, які бомжували на ринку. Зайчик з ними якось швидко подружився ,і вони почали щодня зустрічатися і потім Зайчик перебрався до них на “ничку”, яка містилася в одному з порожніх торгових бункерів. Там було дуже класно - матраци, телевізор, магнітофон, і так далі, все ,що треба для життя. Сторож знав ,що пацани тут живуть, але йому платили і він робив вигляд, що про них не знає.

З цими пацанами Зайчик почав потроху красти на ринку, що де погано лежить, або випрошував гроші у когось ,і надвечір всі скидались – хто що може – головним чином на клей ,хавчик і горілку. Тут Зайчик вперше напився горілки і йому було зле, а пацани з нього тяглися. Після того він більше любив пиво ,хоч і горілку часом пив за компанію з усіма.

А тоді одного разу його зловили як малолітнього бомжа ,та ще й вочевидь підпилого, менти і забрали у дитячий притулок, тут же на Троєщині. Там вже був його друг Сєрий із Троєщинського ринку, і важко уявити собі, кого там Зайчик побачив! це була саме та дівчина, яка не раз снилася йому уві сні, і Зайчик відразу в неї закохався. Її звали Яна, вона теж бомжувала . А сама була родом із Житомира, звідки і втекла з дому у Київ.. Він дивився на неї і не міг надивитися, просто не міг відвести погляду.

У нього була заникана пачка сигарет, і він пішов на туалет покурити, а вона пішла за ним ,підійшла ближче , свою ногу поставила між його ніг і попросила: «Залиш покурити».

Зайчикові аж в горлі пересохло, він хрипко сказав – “Залишу”, потім дав їй курити і поки вона курила, дивився на неї ,знову не відриваючи очей ,і коли вона докрила ,підійшов до неї і вони почали цілуватися і зажиматися з усіх сил, як психи. А тут в туалет зайшов і усю цю картину побачив Вова, а він з нею зустрічався, він почав її просто при Зайчикові обсирати словами, говорити на неї, що вона блядь і падло .

Вова кричав на неї: «Стерва, я тебе вночі обісцю!»

Зайчик не витримав ,і дав йому пару раз по голові, Вова втік . А тоді Зайчик майже офіційно запропонував Яні з ним зустрічатися, і вона погодилася. Зайчик її поцілував знову , тепер лагідно і ніжно, і сам собі не вірив, сам себе не пізнавав ставалося щось несподівано велике і світле..З н в нього в душі було таке відчуття від ставлення до цієї дівчини, від несподівано шаленого захоплення нею, якого він ніколи не знав. Зайчик і уявити собі не міг, ,що таке з людиною буває, бо раніше з ним ніколи нічого схожого не траплялося.

Отак Зайчик спізнав, що таке кохання.

Але через кілька днів Яну забрали з Троєщинського притулку і повезли у Житомир, бо вона сама родом звідтіля. Там її мали помістити також у дитячий притулок. Перед від'їздом вона сказала Зайчикові, що приїде щонайбільш через три дні на Оболонь, бо Зайчик дав їй адресу тієї квартири, яку вони з усією бригадою найняли вскладчину.

Частина 5

Зайчик безумно закохався в Яну. Він її так любив, що повірив їй, що й вона його любить і що в них це буде усе наступне життя. Він був щасливий, що так її любить , але глибоко страждав зараз від того, що її в нього її забрали.

Зайчику почував себе так, начебто в нього забрали половину серця. Так він про себе думав, і мучився від розлуки страшенно.

Надвечір Зайчик розбив у туалеті вікно ,і осколками скла порізав собі вени. Хтось із пацанів побачив його закривавленого в туалеті, піднявся ґвалт, і Зайчика ледве притомного перев’язали і перевели в медвідділ, себто, в групу, де лежать хворі.

На третій день він тікає з притулку ,спустившись із другого поверху по водозбірній трубі. Зайчик приїхав на Оболонь, на ту квартиру, яку вони найняли з пацанами приїхав на Оболонь, і почав чекати Яну .Він чекав її ще два дні, а потім вирішив, що вона його надурила. І ніколи до нього не приїде.

Він поїхав до дядька Семена. З Семеном його зв’язували тепер дивні стосунки.

Коли він до нього прийшов уперше, той дуже зрадів і вони провели чудовий вечір удвох .Семен поїхав з ним на Хрещатик, у “Глобус” і за півгодини купив Зайчикові нову одежу і кросівки, Зайчик зразу переодягся в туалеті , а потім вони пішли вечеряти в ресторан, а потім поїхали до Семена додому. Зайчик вперше пив віскі і курив дорогі цигарки. Врешті оп’янів і захотів спати.

Що відбувалося далі він пам’ятав невиразно, але прокинувся у ліжку поруч з Семеном, зовсім голий. Він вислизнув з ліжка, натягнув труси і пішов на кухню. Запалив цигарку і почав згадувати, що відбувалося вночі.

Нічого особливого, але...

– Доброго ранку!

При дверях на кухню стояв Семен в халаті і дивився на нього.

Він був доволі симпатичний, високий, білявий, тільки обличчя в нього було таке, ніби трохи увігнуте всередину.

Зайчик усміхнувся і відповів “Доброго ранку!” Семен підійшов і обійняв його, і притиснув до себе. І раптом Зайчикові здалося, що ніхто ніколи його так не обіймав і що цей дядько, років йому було трохи десь за тридцять, найкраще ставиться до нього може зі всіх на світі людей. І він обійняв Семена також.

Будь що буде.

Семен обіцяв Зайчикові золоті гори, якщо він буде у нього жити, У Зайчика тепер буде все, що він забажає.

Семен купив йому мобільний телефон і дав грошей ,вони їздили по місту на Семеновому “Лендровері” і Зайчик почував себе круто і впевнено.

Він прожив у Семена кілька днів, а потім повернувся назад на свою ничку. Йому стало нудно без своєї компанії, вранці кожен прокидався сам по собі був вільний робити, що хоче. Тут ніхто ніколи ніким не командував. Своя рука – владика.

І щастя абсолютної свободи, хоч і голодної, виявилося вагомішим ніж щасливе і сите життя у золотій клітці.

Він появлявся у Семена час від часу ,брав у нього гроші, ночував ,часом жив по кілька днів, ,бо Семен був неодружений, а потім знову тікав на свободу до своїх кентів на квартиру на Оболоні, тим більше, що Семен часто бував у відрядженнях.

Зайчик якось навіть поїхав із Семеном у Крим і вони прожили там десять днів разом, а в Семена була ще й своя яхта. Це було суперкруто, зайчик кайфував, як ніколи . Семен мав чимало грошей, заробляв добряче ,казав Зайчику, що займається жіночими модами і наймає дівчат для показів модної одежі. Одне слово, був крутий штрих і довкола нього було повно дівчат.

Навіщо йому був Зайчик ,незрозуміло.

Але виглядало так, що Зайчика він справді полюбив і попускав йому у всьому, аби лиш Зайчик був з ним.

Семен таки колись зустрічався з його сестрою, вони так і не одружились, але жили певний час разом, і хоч Зайчикова сестра десь поділася з його життя, і Зайчик його трикімнатної квартири попри всю її крутизну, не тримався, він Зайчиком потрохи опікувався і далі, і час від часу робив йому подарунки. Але Зайчик тікав.

Зайчик любив свободу. А тепер закохався в Яну і страждав від неподіленого кохання. дядько Зайчика насправді йому не дядько, а тепер він поїхав до Семена, узяв у нього сто гривень і приїхав назад. Треба було подбати про їжу. Він купив три кілограми картоплі, яєць, хліба, вісім великих тюбиків клею і три пачки цигарок. Він ще купив собі шорти, футболку і бейсбольну шапку, а ще й темні окуляри собі купив.

Одягся у все нове і почув себе трохи краще.

Тоді взявся готувати їсти, бо всі ,хто жив на цій квартирі були на заробітках – хтось просив, хтось крав – як кому виходило.

Він готував їсти на квартирі, у якій жив, вірніше не жив, а знімав за десять гривень у тиждень, як усі, там таких їх жило десятеро.

Вони знайшли цю квартиру випадково ,вона стояла довго ніби нічия, і вони відкрили її почали тут жити. Усі гуртом прибрали її до блиску. Якщо можна про цю квартиру було так сказати. Купили шпалери і наклеїли нові шпалери. Притягли кілька матраців, щоби всім було де спати.

Коли врешті об’явилась якась господарка, їм вдалося домовитись за чотириста гривень в місяць і вони найняли її, і тепер жили тут спокійним життям, не те, що в ничці на ринку, де завжди треба було боятися ментівської облави.

Спершу життя було просто чудове, але згодом почалися свари, через п’янки і секс, і таки через скандали їх таки колись звідси вигнали.

Але наразі все було добре і мирно. Але в Зайчика закінчився клей. Він послав Настю, яка теж там жила і зараз допомагала йому готувати обід, за клеєм.

Хвилин через двадцять вийшов Зайчик на балкон, а жили вони на сьомому поверсі, визираючи, де ж там та Настя так довго ходить. Аж бачить Настя вже йде, але з кимсь. Зайчик не зміг здалеку виразно розгледіти, з ким це вона .

Потім постукали у двері Зайчик відчинив і побачив ,що на порозі стоїть Настя з коханою Зайчиковою Яною .Зайчик ніби струмом пробило, він від щастя не міг спершу і слова вимовити. Але відразу потяг Яну на кухню і почав усе в неї розпитувати: «Як ти звідти втекла, з ким їхала?». Потім затяг її у ванну і сказав наказовим тоном: «Поки добре не помиєшся , звідси не вийдеш». Вона помилася ,і вийшла з ванної свіжа і гарна, Зайчик був просто на сьомому небі, так радів що Яна приїхала.

Потім у Зайчика був день народження, Зайчикові виповнилось чотирнадцять років, вони прийшли на квартиру, він ще купив вісім пляшок горілки, ящик клею ( не дорогого, всього 50 гривень за тюбик), щоб на всіх гостей вистачило.

Зайчик знову взяв гроші у дядька Семена. Семен подарував йому маленький магнітофон, отже була музика, все було кльово, випивка, клей, хавчик, курьоха і гості. Зайчик горілки не пив, тільки пиво, хоч Яна на його здивування горілку хльостала запросто, як воду.

Потім Зайчик пішов спати, і через якихось чверть години відчув, що хтось лізе до нього під ковдру. Зайчик прокинувся і побачив, що це Яна, вона почала його цілувати, потім полізла до нього в труси і ухопила його за стрижень і почала тихенько піддрочувати, і в Зайчика все виструнчилось, і появилось чимдалі приємніше відчуття між ногами і, він спершу хотів просто спати і не хотів трахатися, але вона так почала його дрочити, що він не витримав, і поліз на неї, і вона сама стягла з нього труси аж за коліна і він ліг на неї, і Яна взяла його за член і всунула собі в піхву і Зайчик відчув кайф і почав її трахати, і так розійшовся, що просто валив у неї вже зі всіх сил,

Раптом відчув у собі щось нове, такого з ним раніше не було, він кінчав і вперше відчув, як з нього витікає щось під час того, як він кінчає. І він зрозумів, що ось і в нього появилась вже сперма. І що тепер він вже дорослий, бо в нього все відбувається, як у дорослого. До цього під час трахання, Зайчик діставав кайф, але сперма в нього ще не витікала. Коли сперма виприскується, то кайф більший, тепер Зайчик це зрозумів, і врешті він посіпався ще на Яні, зліз неї, і дуже сильно захотів пити.

Зайчик напився води, закурив сигарету, дав їй покурити, Яна сходила в туалет, потім принесла клею, Зайчик подихав клеєм, голова в нього замакітрилась, і він заснув.

Коли Зайчик прокинувся вранці, то відчув себе вкрай розбитим і знеможеним. В нього було відчуття, це він сам так подумав, начебто сто мужиків пів ночі лупили його ногами по спині. Але поволі він очухався, вибрався в місто, зустрів пацанів, подихав клеєм, в нього знову голова закрутилась, але тепер це вже було прикольно. 

Частина 6

А тут якраз була облава на малоліток, і Зайчика хапанули менти - де живеш, що робиш на ринку , хто твої батьки… Почалося.

Але в Зайчика було п’ятдесят гривень, і менти відпустили його, бо якби його забрали, то він сказав би про гроші. А так вони забрали гроші і сказали, щоб він ішов на хєр і більше не попадався.

Від ментів Зайчик відмазався, але настрій у нього був ніякий, і він прийшов на одну знайому ничку, там же на ринку. Там жили наркомани, вони курили драп і всяку різну дребедень і ковтали амфітаміни і димедрол. Вони попросили, щоби Зайчик приніс їм свій магнітофон послухати, і Зайчик пішов на свою ничку і приніс, тому що в нього серед них був його друг із поганялом Кіндрат. І він дуже просив Зайчика. А другу не відмовиш – такі у них закони.

Оскільки у Зайчика був якийсь дурний настрій, то він попросив цих пацанів , щоб вони його накурили чимось крутим, і вони його так накурили, що коли він прийшов на ничку, і побачив там свою Яну, то Зайчикові раптом показалось, що у неї ростуть роги. Зайчик сказав їй , що в неї роги ростуть і почав сміятися, а вона дико обілилась і дала Зайчику хороших піндюлів. Зайчик хотів дати їй здачу, але був не в змозі.

На ранок він прокинувся, подивився у дзеркало і побачив, що в нього добряче подряпане обличчя. Він розбудив Яну і влупив їй по пиці пару разів, вона заплакала і почала Зайчика матюкати, тут він зовсім розгнівався і дав її таких мандюлів, що вона аж головою билась об двері.

Після цього Яна, вся у сльозах, психанула, зібрала речі і поїхала на хату, де теж такі жили малолітки, на проспект Правди.

Минув тиждень і тут Зайчик згадав, що в неї день народження. Він купив коробку цукерок і п’ятнадцять троянд і поїхав до неї на проспект Правди. Він приїхав у той підвал, де вони жили, і спитав у пацанів, де вона. Вони сказали, що Яна ховається.

Зайчик сказав уголос, щоби вона чула: “Не ховайся, я знаю, що ти тут, я просто хочу попросити в тебе пробачення за те що тоді трапилось”.

Вона вийшла, і Зайчик її привітав із днем народження. А через п’ятнадцять хвилин пацани, які тут жили відкликали Зайчика вбік і сказали, що насправді Яна давно проститутка, що вона за бабки трахається кожен день і відсосує у дорослих мужиків, які проїжджають по окружній, особливо у дальнобійщиків, і що вона заробляє дуже добре, бо їй тільки чотирнадцять років і вона непогано виглядає. А дорослі дядьки люблять трахати малоліток, або коли мала у них сосе, так що їй платять більше ніж старшим і вона тому так кльово вдягається, і все в неї є. Тому також вона пропадає часом на кілька днів або на тиждень, бо коли постійно трахається на окружній, то спить у подружки, тоже в такої ж бляді, як і вона. Її подружка трохи старша і наймає квартиру десь там на Борщагівці, і вони разом знімають мужиків, трахаються просто в машинах або відсосують там же, а тоді спочивають, або ж клієнтів ведуть туди на квартиру і там трахаються, бухають і балдіють.

А сюди Яна приходить, бо тут прикольно з пацанами-малолітками побазарити, і ніхто нічого не знав про неї, але її спалили недавно. Хтось бачив і сказав, а тоді пішли за нею і прослідили. Так що вона блядь і ти в неї дарма закохувався, вона з ким хочеш перетрахається за бабки, і піхва в неї вже тисячу стрижнів приймала, не тільки твого, так що розслабся, Зайчику, і не переживай дуже! Дівок у нас завжди навалом. Багато хто тобі дасть потрахатися, тільки захочеш. Ми тобі організуємо хоч сьогодні. Але з цією не зв’язуйся більше!

В одну мить Зайчик так зненавидів Яну, що готовий був її убити.

Він пішов до неї і подивився їй в обличчя. Яна стояла зблідла і опустила очі. Вона була дуже гарна.

Зайчикові хотілося плакати і вбити її зразу ж. Він зацідив Яні по пиці - раз, другий і третій. Яна заплакала, з носа в неї пішла кров.

Зайчик плюнув на неї, відвернувся і пішов геть.

*       *       *

Зайчик відчув як його поглинає якесь велике всесвітнє Зло. В ньому ламалося щось знову, тепер відчаєм і болем він ставав іншим – злішим, жорстокішим, зневіреним. Він ще не знав, що кохання часто приносить біль. Якщо любиш, готуйся до несподіваних ударів долі, до переживань і гострих втрат, хоч очікуєш вічного людського тепла, до якого прагне кожен. Але дістає, яке на загал насправді невеликий відсоток спраглих до любові людей.

*       *       *

Пацани чекали його на вулиці, і вони поїхали всією компанією на Оболонь, там була своя крапка на якійсь квартирі, і там були якісь тьолки. Але треба було щось замутити і собі, щоби не приходити з порожніми руками на хату.

Подалися на ринок і врешті причепили таки дві пари кросівок, які тут же перед ринком здали по п’ятдесят гривень і накупили горілки, клею, курьохи і хавчика на всі бабки, так щоби можна було трохи розслабитись.

Зайчикові треба було відвести душу. Пацани хотіли допомогти його горю.

Але трахатися він зовсім не хотів ні того дня, ні кілька наступних, на дівчат йому було гидко дивитись. Він раптом усвідомив, що їхня краса зовнішня, і що всі вони, оті, що тут із пацанами водяться і з ними живуть, трахаються з ким попало, а що більшість з них за бабки дасть кому завгодно, навіть старому череватому мужикові, від якого вже смердить вонючим потом і перегаром змішаним із страшним цигарковим віддихом.

Зайчика аж нудило, коли він про таке думав і особливо про те, як він закохався у Яну, як він до неї ставився, як любив її, і як прагнув її побачити. В нього давно не було бажання кого-небудь отак побачити… А тепер і поготів.

Але оскільки Зайчик був малорослий і на свої чотирнадцять років, однак виглядав як на одинадцять, то його часто приловлювали менти, бо ж на вигляд неважко було здогадатись, що це зовсім не дитина з порядної родини.

Безпритульних менти вже знали з виду і з повадок, і робили час від часу на них облави і віддавали їх до притулків для бездомних дітей.

Зайчик бував у притулках не раз. Тут було прикольно один день, ну, хіба що два. Можна було добре виспатися, помитися і поїсти, але потім брала тоска за свободою. Бо з притулку нікого не випускали, всі двері були замкнені.

А під притулок приходили свої пацани з нички і приносили клей і показували через вікно, і цигарки, і навіть кидали через вікно першого поверху і тут хтось із старших пацанів як встиг підхопити тюбик із клеєм, і в поділився із Зайчиком. Вони понюхали клею на ніч, і забалділи, і це було круто.

Зайчик знову утік із притулку зі своїм новим другом Коржиком. Той повів Зайчика на свою ничку. Зайчик по дорозі попросив у п'яного дядька пару копійок, а той був у хорошому настрої і дав Зайчику сто гривень. Зайчик лишив с собі п’ятдесят і п’ятдесят дав Коржикові.

З того всього Зайчик купив клею два великих тюбики клею на 30 гривень (маленький коштує 1 гривну). Вони прийшли на ничку, і Зайчик побачив там Христину. Зайчик її тільки побачив і відразу закохався. Життя почало налагоджуватися. Згодом Зайчик з нею ближче познайомився, і запропонував їй зустрічатися з ним.

Вона спочатку Зайчикові відмовила, тому що вона напевно чогось боялася, а десь аж через два місяці погодилася. Зайчик з нею зустрічався, а це означало гуляти і проводити час разом, три місяці, але в них довго не було справжньої близькості. Бо коли Христина була п'яна, а Зайчик тверезий, то вона хотіла з ним сексу, а Зайчик не хотів. А коли Зайчик був п'яний, а вона твереза, то Зайчик хотів, а вона не хотіла.

Потім одного разу Зайчик прийшов на одну круту хату і приніс із собою маленький телевізор (знову від Семена), і побачив там Христину. Коли всі дивилися телевізор, Зайчик з нею пішов у кімнату і почав її цілувати. Тоді Христина сама почала його роздягати, потім закрила двері на ключ і повалила Зайчика на ліжко, почала сама роздягатися і вимкнула світло. Потім вона почала цілувати Зайчикові груди, потім цілувала його ще нижче, потім просто почала сосати його хрін, потім перестала, підлізла вище, і сама вставила Зайчиків хрін собі в піську.

Отак Зайчик переспав з нею вперше, все було кльово, але коли закінчив, відразу просто відрубався і провалився в сон.

Отак у Зайчика появилась Христина.

Частина 7

Коли Зайчик прокинувся, то побачив, що поруч спить Христина. Він сходив у туалет, потім розбудив її, дав їй покурити, вона попросила щоби приніс води. Він приніс їй води, потім одягся і пішов у ларьок за сигаретами і клеєм. Купив клею, сигарет і пляшку мінералки, і коли повернувся, вона вже купалась у ванній. Зайчик роздягнувся і поліз до неї у ванну, узяв клею із собою і сигарети. Вона у ванній закурила. Зайчик попросив, щоби Христина помила йому спину і вона помила йому спину. Вона перша встала, витерлася і пішла одягатись. Зайчик ще трохи покурив і також вибрався з ванної і одягся. Потім на кухні налив у кульок клею, трохи подихав, і покликав Христину, дав і їй подихати, закурив сигарету і вони пішли з Христиною на Оболонь гуляти.

Так минув перший день їхнього зближення з Христиною.

Пройшло так пару днів і старші пацани почали збиратися на гулянку за місто в ліс, і це якраз було свято Івана Купала. Казали, що це чарівна ніч, і Зайчикові було цікаво, бо з ним такого ще не було, щоби в чарівну ніч бути у лісі. Йому сказали, що можна піти туди на загальну гулянку. Зайчик сказав Христині, що підемо, і вона погодилась і Зайчик із Христиною таки теж дістались туди, куди їм сказали.

Як і належить на гулянку збиратися почали за кілька днів раніше, назбирали грошенят побільше, бо треба було горілку купувати. Поступово, компанія зібралася загалом немала. Якби зібрати всіх разом, то було би стабільно десь чоловік із тридцять. Але збиралися повільно, і багато хто довго ще повзав по лісі довкола, так що зібрати всіх разом було зразу важко.

Трохи більше половини було пацанів, а решта дівки. У Зайчика проблем тут не було, бо в нього була своя Христина, яку він вже не один раз трахав. Коли він на неї дивився, то бачив, що Христина була справді красива, біле кучеряве волосся, блакитні очі, симпатичне личко. На зріст невисока майже така як Зайчик, хоч на рік старша, красива фігура, а груди стирчать невеличкими кульками, Зайчикові якраз такі подобались.

            Збиратися Зайчик у цей день почав зранку. Зайчик купив дві пляшки горілки, клею і пару пачок сигарет. Закуски взяв теж пристойно, узяв ковдру, склав усе в пакет і пішов із усіма пацанами просто зранку туди у ліс. Ранок почався з готування багаття. Багаття пацани завжди запалювали велике, домовлялися тут з одним дядьком і дрова привозили на тракторі.

А крім того на станції техобслуговування набирали покришок з різного виду транспорту. Багаття палили на околиці міста, перед самим лісом, аби не запалити ліс. А до лісу рукою подати, кілька хвилин пройтися і ти в лісі.

Спочатку викопали в землі велику і глибоку яму, потім спиляли дерево, якраз це була сосна, обламали гілки і залишився один товстий і високий стовбур, закопали його в яму, на стовбур одягали покришки до самого верху по наростаючій знизу догори, решту по краях поклали довкола цього дерева в покришках, а зверху ще обклали дровами, і потім ялиновими гілками.

Тепер залишалося тільки чекати вечора. Запалювали вирішили в 23:00. Закінчили свою споруду хлопці коло сьомої вечора, і всією компанією подалися на озеро купатися і трохи відпочити.

Зайчик забіг на квартиру, де вони тоді жили, захопив пакет, який він зібрав раніше, Христина вже його чекала, і саме збиралася. Зустрічалися усі біля бензоколонки.

Спершу всі подались на озеро, скупнулись, а потім почали розкладати частування. Перша чарка горілки пішла у всіх, як по маслу, а за нею друга, третя. Зайчик в між часі випив дві пляшки пива і теж захмелів.

Сиділи усі довкола багаття колом, Христина лежала, поклавши голову Зайчику на ногу. Коли вона почала Зайчика тихенько гладити по нозі і трохи вище, Зайчик відразу зрозумів, що вона хоче. Він узяв сигарети з запальничкою, Христину під руку і пішов у ліс, перед тим сказав братві, мовляв, підемо трішки прогуляємося.

Вони закурили і йшли метрів сто лісом, поки Зайчик серед кущів не побачив підходящого місця. Вони сіли там і почали цілуватися, після чого Зайчик почав Христину роздягати і це сталося дуже швидко, бо вона сама допомагала йому.

І ось вона лежала зовсім гола, Зайчика це відразу ж збудило, як ніколи, і його красунь почав рватися назовні. Зайчик почав пестити її груди, що від збудження стали такими твердими, що він їх готовий був з'їсти, врешті вона вже почала звиватися і стогнати під Зайчиком і він звільнив свого жеребчика з трусів, і – вже майже впевненим рухом - увійшов у її вологу від бажання кицьку, і тут Христина вже не криючись почала видавати приємні для Зайчикового самолюбства стогони.

Темп Зайчик набрав повільний, не поспішаючи, але коли відчув що от-от кінчить, то так розігнався, що Христина просто заверещала. Скінчили вони цю справу разом.

Перевернувшись на спину Зайчик закурив сигарету і з полегшенням зітхнув. Христина лежала задоволена від отриманого піднесення, вона теж закурила, одягла купальник. Вони докурили, Зайчик одяг плавки, і вони пішли до своєї компанії. Це у компанії була ніби розминка перед нічною гульнею.

Повернувшись до багаття Зайчик з Христиною побачили, що всі вже збиралися їхати додому. Вони теж підтримали цю думку і поїхали на свою хату. Вони спочили в себе в хаті і не поспішали, тому що все потрібне було вже зібране. Вийшли з будинку о пів на одинадцяту і подалися до місця зустрічі. Збиралися всі біля підготовленого вже багаття.

Коли Зайчик з Христиною дістались туди, то побачили немалу юрбу людей, що очікувала сяючого видовища. Їх однак також чекали.

Врешті всі зібралися й, обливши бензином зібране для багаття, підпалили свій шедевр. Вони розклалися в метрах 30-ти, тому що ближче до вогнища підсісти ніяк не можна було, настільки було гаряче. А тоді почалося.

Випили по першій і усі пацани закурили. Хтось нагадав: “Після першої не закушують”. Незабаром підійшло і друге коло, випили по другій і так далі… Сиділи загалом десь до години ночі, а потім зібралися і пішли в ліс. Зайчик був на той час добре вже піддатий і поки пацани розпалювали інше, тепер вже невелике багаття, дівки накрили так звану “поляну”. У лісі темно, прохолодно та й свято таке, що без багаття ніяк. Ужили алкоголю ще і Зайчик відчув, що його починає нудити.

Він вже ледве стояв на ногах, і сказав Христині – Ходімо зі мною за компанію пройдешся. Вони пішли в ліс і Христина Зайчика майже несла. Голова в нього все розуміє, а ноги не йдуть. Таке от лихо.

Відійшли вони недалеко, і тут Зайчика знудило і він блювонув усе, що випив і з’їв. Напився газованої водички, що прихопила із собою Христина, присів і закурив, спочиваючи.

Христина в між часі кудись подалася в напрямку галасу і багаття.

Таки там напевне було весело, грав магнітофон на батарейках, якого приніс із собою хтось з пацанів. Не встиг Зайчик докурити, як Христина повернулась з ковдрою і пляшкою горілки. Сьорбнувши з горла пальної суміші і запивши газованою водою Зайчик знову закурив. Христина розстелила ковдру і теж закурила.

Зайчик в неї запитав: “Навіщо ковдру принесла?”, - але відповіді не почув, а тільки побачив її хитру посмішку. Він відразу ж усе зрозумів, але зайнятися сексом насправді не хотів, тому що сьогодні це вже робив. Та коли вона стягла із себе топік і з Зайчика футболку, та почала Зайчика пестити і тертися об нього, як кішка, тут Зайчик не витримав, почав знімати з неї все інше, і просто вовтузитися з нею на ковдрі.

Штани цього разу Зайчик із себе не зняв, чи тому, що так захотів швидко трахнути дівку, чи тому що кусали комарі, мабуть таки з обох причин зразу.

Тому що Зайчик був п'яний, кінчити швидко він не міг, але саме тому, що він був п’яний він не соромився розвертати Христину в різні пози, він раніше не трахав її у всіх позах, і тепер вона було здивована і задоволена.

Але найкраща поза Зайчикові сподобалася, коли Христина стала на четвереньки, а він схопив руками її за груди і пристроївся ззаду. Його охопило якесь шалене збудження і почав перти її дуже швидким темпом. Почуваючи останнє напруження, він швидко витягнув свій кінець і вилив їй усе своє насіння на її сідниці. Тепер коли в нього появилась сперма, треба було бути обачним, якщо нема презерватива. Дівок також треба берегти.

Вони одяглися, закурили і пішли до всіх інших. Повернувшись до вогнища, Зайчик з Христиною побачили зовсім не багатьох при вогні, залишалися майже одні пацани. Зайчик відразу зрозумів, що всі інші також подалися парами трахатися і вони з Христиною сіли при вогні далі потрошку бухати. Потім позасинали, обнявшись, і на свою хату на Оболоні дісталися лише вранці.

Але бувало всякого.

Частина 8

Зайчик купив Христині за двадцять п’ять гривень м'яку іграшку, і хотів їй подарувати.

Але замість того з нею круто посварився. І подався на ринок.

Під ринок на восьму вечора мали приїхати, потім приїхали “боговіруючі”. Зайчик не хотів нічого, взяв тільки попити молока. Боговіруючі привозили щотижня сюди для безпритульних малоліток сухий пайок. От за ним і приїхали юні бомжі з проспекту Правди і серед них була та Яна, з якою Зайчик зустрічався раніше.

Яна кинулась до Зайчика, обняла його і почала його заговорювати вмовляючи, що то на неї наговорили, що її з кимсь переплутали, і що вона любить Зайчика і тільки. Вона сіла Зайчикові на коліна і почала його цілувати.

Як часто нам хочеться заплющити очі на правду, обманути самих себе тільки б насолода від близькості з людиною, яку так сильно любиш, дісталася нам знову. Старе кохання кажуть не іржавіє. Себто лишається з нами на довгі роки нашого життя. Може й назавжди. Якщо це кохання.

У Зайчика це було кохання. Перше, яскраво-прекрасне і болюче. Він повірив знову тонкостанній чорнявій Яні з блискучими темними очима і забув про все.

Він поїхав з Яною, виїхав з нею на проспект Правди, на ничку, і пробув там з нею у любовному запої два тижні.

І якраз через два тижні до них нагодилися гості. Приїхали всі пацани і дівки з Оболоні.

Вони довели Зайчику, що Яна спромоглася і за цих два тижні виходити на Окружну дорогу, і відсосувати за бабки у дальнобійників і підставлятися різним старим дядькам. Зайчик отямився і тупо подумав про себе, що  повівся як останній дебіл.

Йому хотілося блювати, коли він уявляв як Яна сосе член у якось старого пердуна.

Пацани почали харкати їй в обличчя, Яна почала істерично верещати. Пацани засунули їй ганчірку в рота, роздягнули і почали пускати по колу. Дівки сиділи осторонь і плювали на неї. Її продрали семеро пацанів. І це було не для їхнього задоволення, а щоб вона сука знала, як зраджувати своїх.

Пацани трахали її без гандонів, але все ж пожаліли і не спускали в неї, зате кожен виприскував своє насіння, витягаючи кінця в останню мить закінчення дії, просто на неї.

Зайчик не хотів її трахати, але якось мусив до пацанів підключитися, щоб виявити своє ставлення до неї зараз. Він витягнув у неї з рота ганчірку і, дав їй на рот, швидко кінчив, встав і потім обісцяв її. Посцяли на неї й інші. Вона лежала, закривши обличчя однією рукою, вся в спермі і сцяках. Зайчик плюнув на неї і пішов геть.

Він ненавидів цілий світ зараз і ненавидів себе, ненавидів усіх своїх пацанів і дівчат, ненавидів Яну, яка зраджувала його, і зараз він розумів, що він  якраз її більше всіх і любив. Якби вона йому відразу призналась, що вона працює на Окружній, то може все було б інакше. А може б і ні.

Зайчик поїхав на Оболонь.

І там його чекала Христина.

З нею все було добре.

Але вона не була Яна.

Минуло кілька місяців. Малолітні бомжі важко переживали зиму, бо з квартири на Оболоні їх одного разу, після якогось чергового скандалу з бійками між пацанами виперли і вони отиралися цілу зиму по ничках. На щастя зима була не дуже холодна, лише пару тижнів усіх давив лютий мороз.

Але настрою ні в кого особливого не було. Чекали тепла, за яким стояло багато веселих розваг.

Зайчик якось навідався до Семена, але й тому вже терпець урвався і він сказав – що Зайчик або лишається з ним і назавжди кидає своє бомжівське життя, або нехай більше до нього не приходить..

Зайчик сказав, що подумає і прийде остаточно або ні.

Виходячи він потягнув із столу в Семена золотий годинник, розуміючи, що палить останній міст.

Він вже звик красти і це не викликало в нього особливих переживань.

В нього і так всього багато, обійдеться – так він собі думав.

Але до Семена він шлях собі відрізав. Йому було й шкода Семена і ні. Це було не його, нічого не поробиш, він хотів жити інакше. Хоч потім не раз картав себе за ставлення до Семена, за неповагу й обман, за не віддяку за добро.

Але ж там було і ще щось з тим Семеном… Це Зайчика якраз то й не дуже влаштовувало. Коротше з очей геть і з серця також!

На ринку було повно ментів і вкрасти нічого не можна було, всі непомітно дорослішали, навіть Зайчик трохи підріс і змужнів і перехожі не так охоче, як раніше подавали йому якісь гроші.

Треба було щось робити.

Десь на біду ще зникла Христина. Зайчик не переймався, у них так водилося, застрягла десь на якійсь хаті, нічого - повернеться.

Але приємно йому від цього теж не було.

Врешті пацани вирішили тормознути якого-небудь лоха і просто забрати у нього бабки.

Простий народний гоп-стоп!

Почали по черзі чатувати у кав’ярні неподалік ринку. Але якось нікого грошовитого не бачили.

Зайчик сказав, що ну його все на хєр , це не його робота, він не по цих ділах!

І вони з Кіндратом пішли на свою підвальну ничку випити горілки і понюхати клею.

Було вже біля десятої вечора.

У підвалі були  тільки Слон і Куля, які появились у них на ничці недавно. Обоє вже відбули в колонії для малоліток невеличкі терміни. Але через це трохи корчили із себе крутих. Але загалом  пацани  як пацани. Вони зачепились з кимось із Зайчикової тусовки на ринку, і так слово за слово появились на ничці. Слону виповнилось шістнадцять, а Кулі сімнадцять.

Вони ще сподобались власне  Зайчику також і тим, що привели з собою, якусь малявку років восьми, яку підібрали десь на вокзалі і якій ніде було жити..

Малу звали Настя. Вона була великоока, білявка з волоссям по плечі і великим сірими очима. Ніби весь час чимось здивована. Говорила мало, мовчала і тільки споглядала  всіх.

Минуло кілька тижнів. Всі були зайняті своїми справами.

Коли Зайчик і Кіндрат зайшли , ті двоє ніби спали, а може просто валялись на матрацах.

Зайчик з Кіндратом пішли у свій куток і взялися до своїх запасів.

В цей час до підвалу зайшла маленька Настя, підійшла до тих хлопців, витягла пачку грошей з кишеньки пришитій на спідничці і віддала Слону. Він щось шепнув Кулі і вони встали.

- Ми в магазин .Зараз вернемось, купимо хавчика і туди-сюди всього, - сказав Куля. І вони вийшли.

- А що це за  гроші  ти їм давала, малявка ? – спитав Зайчик у Насті.

- А я на них працюю, - сказала Настя. І хитрувато усміхнулась.

- Як це працюєш? – здивувався Зайчик.

- А так !- відповіла Настя. І задрала спідничку. Під нею вона була гола, без трусиків і  світила  трохи спухлими почервонілими жіночими геніталіями просто перед обличчями отетерілих пацанів. –На окружній дорозі !

- Ти що? – Зайчика пойняв холод. Його почало трусити.

- А що? Нічого. Інакше вони  мене битимуть. А так я з ними вже давно. Я звикла до  цього.

- Скільки  тобі років? – питав далі Зайчик, якось майже механічно.

- Через місяць буде дев’ять...

Зайшли Слон і Куля з пакунками їжі і випивки.

- Зараз похаваємо і вмажемо, пацани. Ми вас запрошуємо! – Слон був веселий і задоволений життям.

*       *       *

На матраці, де спав Кіндрат, лежала маленька сокирка і молоток, які щойно прихопив Кіндрат на ринку.

Зайчик взяв сокирку пішов на Слона. Його залила шалена лють і  він ледве стримував себе.

- Ви,  суки, дитиною торгуєте?

- Ти чого кіпішишся? - Слон подався назад, здивований і трохи наляканий. -  Ти чого? Та її трахали років з п’яти вся пацанва у дворі.

- Це її по жізні. Вона просто прибацана. А на окружній? Так ми її там і знайшли. Вона сама туди ходила..! Ти  що чокнутий? - нервово верескнув Куля.

Зайчика нудило, йому хотілося блювати, потім  його  почало трусити  від  нервового шоку, а потім в ньому як  вихор, як смерч народилася якась шалена лють до всього на світі, до нікчемного бомжівського життя, яким він жив останні роки, до абсолютної нечисті, яка зараз встала перед ним у всій своїй потворності, до вселенського Зла, яке перемагало його життя, яке забирало в нього сенс існування, що поволі і підсвідомо ,виростаючи він вже починав розуміти.

І він  кинувся із сокиркою на Слона, з розмаху ударив нею   куди потрапить.  Слон перелякано якраз напівобернувся, пригинаючись. Зайчик, хоч нікуди не цілився потрапив сокиркою йому десь у шию чи голову і  далі  сокирка ковзнула  по плечу Слона, вмить лишаючи довгий важкий яскраво-кривавий слід …

Слон поточився, залитий кров’ю, і упав на  підлогу. Куля вихопив ножа і кинувся на Зайчика.

В цю мить Кіндрат, який вже стояв поруч із Зайчиком,  ударив його молотком по голові. Куля похитнувся, але не впав і кинувся з ножем тепер  на Кіндрата Очевидно Кіндрат умисно чи ні, але не поцілив добре.

Зайчик ззаду рубанув Кулю сокиркою в спину, а Кіндрат вже  цілком ошалілий від злості, істерично влупив Кулю ще  кілька разів молотком куди потрапить і коли той упав і не ворушився, а тоді кинувся на Слона, який підводився  і вдарив і його молотком.

Міліція появилась за кілька хвилин, бо Настя, яка побачивши  криваву бійню вилетіла на вулицю, кричала так, що на цілий квартал було чутно. Спершу у підвал забігло кілька  чоловіків, просто мимохідців чи із квартир цього будинку і  вони зупинили  цю жахливе дійство.

- Не підходьте! -  кричав божевільний Зайчик із кривавою сокирою в руках,  весь забризканий кров’ю! -  Ці падлюки не повинні жити  - вони  продавали дитину на секс. Вони не повинні жити!

Але  кривава бійня припинилась.

Незабаром з’явилась швидка допомога.

Зайчик стих, і сів у кутку, не випускаючи сокири з рук, і впірився очима в підлогу. Кіндрат сидів біля нього, закривши обличчя руками.

Міліція забрала їх відразу. Вони навіть не тікали.

На щастя Слон і Куля  не померли. Настю забрали в дитячий притулок.

А перед Зайчиком і Кіндратом тепер стояли довгі роки позбавлення волі.

Епілог

Фестиваль “Червона калина” переходив з однієї підліткової колонії до іншої і до Прилуцької прийшов на 9 червня. Змагалися всі чотири відділення колонії у всьому: в чистоті і порядку у спальнях і в дбайливості відведеної для кожного відділення частині внутрішньої території колонії. А головне ж було у самодіяльності, у піснях і танцях, у драматичних сценках і спортивних змаганнях.

Це були вони, малолітні злочинці, правопорушники, засуджені на різні  терміни позбавлення волі. Але попри все своє минуле  вони все ж таки були ще діти.

І зараз усі дуже переживали, їх  просто трусило - яке відділення займе перше місце – були й нагороди - новий телевізор для відділення чи відеомагнітофон і так далі.

А наприкінці був зведений хор, в якому співали найголосистіші хлопці  зі всіх відділень.

На заспіві стояв п’ятнадцятилітній Зайчик, який виводив ще не усталеним остаточно, підлітковим, але вже баритоном, пронизливо чистим і високим.

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас,

А  далі хор пацанів співав приспів, від якого  душа щеміла у всіх гостей колонії, а може й у всіх присутніх.  

Боже, Україну збережи ,

Господи, помилуй нас. 

Голос Зайчика дзвенів  тремтливо і боляче у пронизливій літній тиші, яка пойняла усіх, хто слухав пісню. В якусь мить здавалося, що в цьому голосі бринять справжні сльози.

Грішні діти – діти не чужі,

Отче наш, почуй їх щирий глас,

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас

Хтось помітив, що у Зайчика справді з очей течуть сльози, але пісня  його не ламалась. 

І з колін піднятись поможи

І благослови у добрий час

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас.

Збережи, Господи, грішних дітей твоїх, збережи і помилуй!

Господи, помилуй нас, грішних!

Київ, 2006