Схоже, на житлово-комунальному фронті столиці очікують змін. Поштовхом до них послужили суботні прийоми біля мерії, а також громадські слухання, які відбуваються в кожному районі міста. А ще інспекційні рейди, до яких залучають посадовців та управлінців різного “калібру”. Одну з таких груп очолив у поїздці заступник голови Київської міської держадміністрації Валерій Пустовойтенко. Маршрут пролягав дорогами Дарницького і Дніпровського районів.

Перша зупинка — біля під’їзду багатоповерхівки на вулиці Харківське шосе, 178. Зо два десятки мешканців уже чекали на зустріч із чиновниками. Ситуація доволі типова. Житлово-будівельний кооператив, до якого свого часу вступили нинішні власники квартир, заборгував перед надавачами послуг понад 100 тисяч гривень. Суд виніс рішення на користь комунальників. У той же час було заблоковано розрахунковий рахунок кооперативу. Тепер неможливо оплатити бодай найменшу роботу, а тому десятки мешканців цього будинку почали відчувати комунальні незручності. Валерій Пустовойтенко, а також посадовці райдержадміністрації пообіцяли втрутитися в справу й посприяти у розблокуванні рахунку. Борги будуть реструктуризовані і погашені.

Після гладенького асфальту автомагістралі виїзд на вибоїни, що “обсіли” вулицю Ташкентську, відчуваєш навіть в іномарці. Як розповів Валерій Пустовойтенко, хтось із управлінців уже пропонував демонтувати трамвайну колію, яка перетинає цю дорогу, після чого її відремонтувати. Такий підхід неприйнятний. Валерій Пустовойтенко впевнений в тому, що київський трамвай потрібно не тільки зберігати, а й розвивати. Що ж стосується автопроїзду, то його обов’язково полагодять. До речі, як з’ясувалося, дорога на Ташкентській — не диковинка для столиці, особливо в приватному секторі. За словами начальника Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Сергія Рюмшина, в Києві на багатьох вулицях немає навіть елементарного мощення проїжджої частини.

Схожі проблеми і в Дніпровському районі. Скажімо, на вулиці Алма-Атинській (житловий масив ДВРЗ). Тут одна дорога для заїзду і виїзду з мікрорайону. Потребує ремонту трамвайне полотно, що “перерізає” магістраль. До кінця цього року буде прокладено колектор, після чого можна взятися за облаштування всієї проїжджої частини.

На вулиці Марганецькій вже протягом багатьох років ніяк не розв’язується проблема з будівництвом наземного переїзду через колію залізниці. Можливо, вже цього разу після відвідин району посадовцями із Хрещатика, 36 крига нарешті скресне.

Рейдовики побували також у двох парках, які є окрасою не тільки цих районів, а й усього міста. Невдовзі ці зелені куточки стануть ще привабливішими. Але спершу треба вирішити деякі питання. Зокрема, огородити і запровадити спеціальний режим відвідування парку “Партизанської слави” на території, що межує з лісом. Річ у тім, що там влаштували проїзд для транспорту. А це недопустимо для зеленої зони. В наступному році планують відкрити музей “Партизанської слави”, в приміщенні якого нині вже розпочали оздоблювальні роботи.

Завершується реконструкція першої черги парку “Перемога”. Директор комунального об’єднання “Київзеленбуд” Петро Яворовський зауважив, що попередньо тут уже освоєно 35 мільйонів гривень, які виділені із міського бюджету. На 2006 рік передбачена сума в 14 мільйонів. Однак її не вистачить, щоб навести належний лад у парку. Йдеться, наприклад, про будівництво очисних споруд, трьох пішохідних містків. Та й освітлення потрібне в таких місцях. Отож усього необхідно 20 мільйонів гривень. Звісно, знаходити такі кошти в бюджеті нелегко. Щодо інвестиційних проектів, то не завжди вони вдалі. Наприклад, у цьому парку бізнесмени запропонували звести офісно-розважальний центр. Мешканці навколишніх будинків заперечують, бо всі знають, на що тоді перетвориться зона відпочинку. Районна влада розмірковує над тим, як не втратити інвестора й задовольнити його бажання, змінивши місце під будівництво.

Обговорюючи ту чи ту ситуацію, учасники об’їзду сходилися в думці про те, що житлово-комунальне господарство столиці потребує модернізації. А найголовніше, мабуть, пробудження реального власника, який відповідатиме за під’їзд будинку і за прилеглу територію. До речі, побачити таких господарів вдалося того дня на вулиці Луначарського, 3-а. Біля багатоповерхівки ідеальний порядок, під балконами буяють квіти. У під’їзді охайно, в кімнаті для консьєржки чистота. Тамтешні мешканці, які зібралися на зустріч із посадовцями, висловили готовність до впровадження роздільного методу збирання побутових відходів.

* * *
А вже наступного дня, тобто в п’ятницю, обговорення цих наболілих проблем продовжувалося в іншому, так би мовити, форматі — на засіданні колегії столичної держадміністрації. Йшлося про виконання загальнодержавної програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства на період 2004—2010 років. Як з’ясувалося, в Києві вдалося реалізувати деякі важливі проекти. Приміром, запровадити диференційовану квартплату, створити сім приватних житлово-експлуатаційних організацій, 324 об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, Головний інформаційно-обчислювальний центр, у якому “розщеплюють” платежі за комунальні послуги... Однак моніторинг виконання програми реформування житлово-комунального комплексу показує, що очікуваного ефекту ще не досягнуто. Одна із головних причин — недосконала тарифна система. Встановлена в місті плата за квартиру і побутові зручності лише на 50 відсотків відшкодовує затрати експлуатаційних організацій.

Через брак коштів годі говорити про якісні послуги, зазначив на засіданні начальник Головного управління житлового господарства Віктор Вакараш. Скарги на незадовільну роботу ЖЕКів не припиняються. І це при тому, що кількість працівників житлово-експлуатаційних організацій (у розрахунку на 1000 мешканців) втричі, а то й вп’ятеро перевищує європейські показники. У столиці доволі повільно оновлюється система обслуговування житлового фонду, хоча вже є усвідомлення того, що його потрібно передавати приватним структурам. А вони на конкурсній основі могли б залучати до обслуговування помешкань різні підприємства. Іншими словами, все зводиться до створення ринку житлово-комунальних послуг. Але без ефективного власника будинку всі намагання виявляться марними, стверджують фахівці. Великі надії покладаються на об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Проте допоки не будуть врегульовані деякі питання, охочих створювати так звані кондомініуми не побільшає. Адже права співвласників будинків обмежені. Скажімо, сходові клітини, ліфти, прибудинкова територія перебувають у комунальній власності районів і міста.

Для того, щоб вивести на комунальну орбіту якомога більше співвласників багатоквартирних будинків, їх потрібно всіляко підтримувати. Столична влада вивчає можливості спрощення процедури реєстрації цих товариств і передачі на їхній баланс об’єктів нерухомості. Передбачається й фінансова допомога. Так, при передачі житлових будинків об’єднанню співвласників у бюджеті міста потрібно запланувати 50—100 тисяч гривень на кожну багатоповерхівку для проведення в ній першого капітального ремонту. На рік ця сума становитиме приблизно 25 мільйонів гривень.

Вдосконалення й оптимізації потребує управлінська структура житлово-комунального господарства. Річ у тім, що дефіцит двірників все більше відчувається, а ось керівний апарат розширюється. І це відбувається нібито на законних підставах. До того ж створені в 2002 році управління житлово-комунального господарства райдержадміністрацій у багатьох випадках дублюють роботу комунальних підприємств з утримання житлового господарства.

Загалом ця сфера має позбутися невластивих функцій, якнайшвидше демонополізуватися і таким чином працювати без збитків. Своєю чергою держава має забезпечити інвестиційну привабливість галузі для приватних капітальних вкладень. А для цього потрібно розробити систему заходів щодо вдосконалення тарифного регулювання, створення належних умов для впровадження інноваційних, енерго- і ресурсозберігаючих проектів.

Володимир ЯНІШЕВСЬКИЙ, “Хрещатик”