Витоптані газони та перекриті вулиці - ціна свободи?

Пасажири 24-го та 62-го автобусних маршрутів обурені: їх везуть до “Арсенальної”, а далі доводиться йти пішки, бо на Грушевського протестуючий натовп перекриває рух. Якщо за свободу і демократію треба платити таку ціну, то не така вже вона й велика – бувало, платили й дорожче.

Питання в іншому: чи одержимо ми омріяні свободи і демократичні цінності?

На газонах Маріїнського парку влаштувалися блакитні, на Майдані – білі. Хрещатиком у вихідні носяться на роликах парубки з помаранчевими прапорами. Але вони агітують не за “Нашу Україну”, а чи то за UMC чи за “Київстар”. Вибачте, не розгледів.

Але плюралізм ллється через вінця – агітуємо за свободу, демократію, незалежність і мобільний зв’язок.

Працівники “Київзеленбуду” якось підрахували, скільки коштуватиме поновлення газонів, витоптаних революціонерами, які пікетують Верховну Раду. Начебто – 100 тисяч гривень. Знову ж таки, не дуже й багато у порівнянні з тими витратами, що несе Україна у боротьбі за добробут народних обранців. Але…

Утім, "не все так погано у нашому домі", як здається на перший аполітичний погляд. Хлопці й дівчата, демонструючи на Хрещатику, на Майдані і на газонах свою непорушну відданість ідеалам, розповідають, що на пиво та косметику тут можна заробити. За розмахування прапорами і проживання в наметах дехто з ідеалістів платить готівкою.

Зимою 2004 року, коли половина Києва стояла на Майдані, це було справжнє волевиявлення народу, якому набридли три якості, згадані останнім російським царем в його щоденнику: “Кругом трусость, обман, измена”.

Сьогодні з гордістю відзначимо, що ані зрадництва, ані боягузтва, ані брехні на вулиці Грушевського нема. Ви щось сказали? Геть брехунів!

Зимою 2004-го директорка магазину автозапчастин попросила свого водія почергувати на Майдані, аби підтримати людей, які там мерзли. Хлопець міг відмовитися, міг переночувати вдома і назавтра збрехати, що сидів у наметі. Але він поїхав на Майдан, про всяк випадок прихопивши пляшку горілки – зігріватися.

Протягом цілої ночі до пляшки ніхто й не доторкнувся, її навіть не відкоркували. Хоча хлопець чесно пропонував її мало не в кожному наметі. Так і привіз додому незайманою.

Утім, на Майдані теж були різні люди, і там теж хтось робив собі кар’єру, часом досить високу. Майдан-2004 готували два роки, розповідає один з його героїв. Готували старших, які мали стежити там за порядком і тверезістю.

Але народ пішов на Майдан без підготовки, і під час помаранчевих подій не було розбито жодного вікна.

Сьогодні наметові акції теж виглядають добре продуманими й підготовленими. Та чомусь кияни ставляться до нового Майданчику спокійно. Час, який треба було витратити на те, щоб народ зацікавився, витрачено на безглузді балачки і внутрішні чвари.

Тепер уявімо собі, що Президент таки розігнав (чи розпустив?) парламент і призначив нові вибори. Господарі різнокольорових наметів радіють. Адже обидві сторони прагнуть нових виборів – одні, потрапивши у безвихідь, інші, бажаючи зміцнити свої позиції.

Припустимо також, що ми пішли на ці вибори, хоча я особисто не піду. Отже, народ проголосував, спостерігачі СНД і Європи оприлюднили свої висновки: одні скажуть, що вибори пройшли демократично, інші – навпаки, картина відома.

А от після виборів переможені стануть стіною навколо трибуни Верховної Ради, аби не допустити туди переможців, дудітимуть в дудки, битимуть в барабани і завиватимуть. Досвід є, обидві ворогуючі сторони “много в том преуспели” останніми днями.

І що далі? Знову розганяти парламент?

Проте, є в цьому великий позитив. Помічено, що поки демократично обрана Верховна Рада України дуділа й ревла, відбулося відчутне зростання економічних показників. Виробники, яким не лізли під руку політики, працювали. Вони заробляли для держави ті 500 мільйонів, які дуже хочеться витратити на… нові парламентські вибори.

Володимир ЗАМАНСЬКИЙ, спеціально для “КИЯН”

фото "КИЯНИ"