Супутник Києва

Мегаполіси співпрацюють із містами-супутниками. Має їх і Київ: Біла Церква, Вишневе, Бориспіль, Бровари. Мешканці деяких з них добираються до центру столиці швидше, ніж кияни з околиць. Тож зовсім не дивно, що, скажімо, 10 тисяч броварчан і стільки ж киян щодень долають відстань 20 кілометрів, знайшовши собі роботу в сусідньому місті. Щоправда, середня заробітна плата в Броварах менша (1100 гривень), однак і ціни на два-три відсотки нижчі порівняно зі столичними. В усьому іншому різниці немає. Навіть тенденції на ринку праці одні й ті самі: на будівництві й транспорті працюють переважно приїжджі. Про те, чим живе сусіднє містечко, говорили учасники Національного прес-клубу на виїзному засіданні, організованому за ініціативою Асоціації міст України.

Більшість підприємців зайнята не в торгівлі, а на виробництві

Основою господарського комплексу Броварів, де проживає 90 тисяч населення, є промисловість. Тут діють 57 підприємств, з яких 28 — зі стовідсотковим іноземним капіталом. Вони належать до різних галузей, однак найбільша частка виробленої продукції припадає на металургію та обробку металу, харчову промисловість і переробку сільгосппродукції. Товар, виготовлений руками броварчан, конкурентоспроможний. Його постачають до п’ятдесяти країн близького і далекого зарубіжжя. Переважно це комплектувальні до промислового обладнання, профілі зі сплаву алюмінію, залізний порошок, верхній трикотаж, бульйонні концентрати та смакові приправи.

За словами заступника міського голови Сергія Возняка, серед експортерів чимало підприємств-ветеранів. Скажімо, завод порошкової металургії, відкритий ще 1963 року. Тоді він був найбільшим підприємством такого профілю не тільки в СРСР, а й в усій Європі. Нині це казенний завод, де виробляють залізний порошок, без якого не обходиться більшість галузей народного господарства. Основна перевага виробів з такої сировини — низька собівартість та економія металу. Досягається це завдяки тому, що порошок пресують у форми заданих розмірів та піддають термічній обробці (спіканню).

Відкрите акціонерне товариство “Броварський завод будівельних конструкцій” — ровесник порошково-металургійного. За допомогою його конструкцій зведено чимало столичних підприємств: заводи “Більшовик”, “Маяк”, “Червоний екскаватор”, “Дарницький шовковий комбінат”.

Добре відомий і Броварський завод пластмас — єдиний в Україні виробник напірних труб з непластифікованого полівінілхлориду, які використовують для постачання питної води.

Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій має замкнений цикл виробництва і заснований на безвідходних технологіях. Тут виготовляють алюмінієві профілі більше п’яти тисяч найменувань та каркаси різного призначення. Їх використовують у будівництві, машинобудуванні, транспорті, літако- та автомобілебудуванні. Окрім того, на заводі виробляють метало-пластикові вікна та двері. Вся продукція сертифікована й відповідає європейським стандартам. Недарма ж вона має попит не тільки у країнах СНД, а й у Східній та Західній Європі. Частка експорту становить 20 відсотків загального випуску продукції.

На належному рівні розвивається у Броварах дрібний та середній бізнес. Для нього створюють якомога сприятливіші умови. З липня 2005 року в місті усі дозвільні процедури здійснюються за принципом “єдиного вікна”. Це значно скорочує термін післяреєстраційних процедур та поліпшує інвестиційну діяльність. Тож не дивно, що до кінця 2005 року в Броварах було зареєстровано 1248 суб’єктів підприємництва. Загалом на початок нинішнього року лише підприємців — фізичних осіб тут налічувалося 6787, а кількість працівників на малих підприємствах сягала 5820 чоловік. Важливим є й той факт, що все більше цих структур діє не в торгівлі, а в промисловості, будівництві, на транспорті. За останніх п’ять років їх побільшало відповідно на 30, 47 та 39 відсотків.

— У нас немає безробіття,— каже міський голова Віктор Антоненко.— Протягом попередніх чотирьох років ми створювали не менш як по тисячі робочих місць за рік і скоротили кількість безробітних з 2,5 тисячі до 800. Для них нині є понад 1000 вакансій, однак не всі хочуть зніматися з обліку і працюють, так би мовити, підпільно. Тим, хто справді не знаходить роботи, хочемо зробити так, щоб вони мали змогу вибирати з двох-трьох вакансій.

Щомісяця до місцевого бюджету надходить понад чотири мільйони гривень податків

Доходи місцевого бюджету складаються з трьох частин: загального та спеціального фондів і офіційних трансфертів. Торік план надходжень у Броварах було виконано на 100 відсотків, унаслідок чого зібрано 60 212,4 тисячі гривень та перераховано майже 25 232 тисячі гривень трансферів.

— Через Асоціацію міст України, — наголосив мер,— ми неодноразово порушували питання про формування бюджету міста за європейськими стандартами: на рівні номінальних витрат соціальних стандартів, тобто з урахуванням чисельності громади та її потреб, а не за залишковим принципом. Адже в місцевого самоврядування делегованих повноважень 60 відсотків, власних — 40. Виходить, що так званий перший кошик, котрий призначається на виконання делегованих повноважень, дуже малий. Його доводиться поповнювати з другого кошика, що має витрачатися на власні повноваження. Якщо до скарбнички міста броварчани щомісяця збирають 4,200 — 4,400 мільйона гривень, з яких 3,600 — бюджетна зарплата, то можна просто поставити банкомат замість виконавчого органу, і він видаватиме соціальні виплати, зарплати і перераховуватиме трансферти.

Коштів на виконання власних повноважень катастрофічно бракує. Та й у міста чимало проблем. Скажімо, ті ж таки дороги. Транспортного податку за рік броварчани сплачують 1,5 мільйона, а асфальтувати треба 110 доріг. Такої суми вистачає лише на ямковий ремонт.

Основне джерело надходжень до місцевої скарбниці — податки з фізичних осіб. Торік ця сума становила 26 473,6 тисячі гривень. Значно менше (4,5 та 5,5 мільйона) надходить від плати за землю та єдиного податку. Решта дає незначні суми. Найгірше ж те, що місцеві податки та збори становлять лише три-чотири відсотки на рік або 1,2 мільйона. У Європі це як мінімум 25 відсотків. До того ж нинішнього року виникли проблеми з єдиним податком. Він мав залишатися в місті. Однак на три місяці цю норму відмінили, і довелося частину коштів відрахувати на його компенсацію.

Ще один головний біль — подорожчання енергоносіїв та підвищення тарифів. Держава наразі цю різницю не компенсує, а в місцевому бюджеті коштів немає. Тож потерпають надавачі послуг. Лише міська тепломережа в першому кварталі зазнала близько двох мільйонів збитків. Нині маневрують — від’єднали обладнання нібито на технічні випробування. Проте це не вихід. Така ситуація не лише в Броварах. Тож Асоціація міст України звернулася до уряду і парламенту з проханням компенсувати з державного бюджету різницю в тарифах і стабілізувати ціни на енергоносії.

— Якби бюджети в регіонах формувалися знизу,— переконаний пан Антоненко,— місцеве самоврядування було б самодостатнім. Однак ми тримаємося й за цих умов. Якщо за перший квартал наповнення скарбниці сягало 95 відсотків, то у травні вдалося додатково залучити 1,5 мільйона гривень і вийти на 107 відсотків. Уже навіть навчилися формувати бюджет розвитку. Якщо п’ять років тому він був нульовим, то вже торік туди поклали 17 мільйонів гривень.

Утриманням житла та прибудинкових територій опікується “Служба замовника”

Усі роботи в комунальному господарстві виконуються коштом міського бюджету та цільових фондів. Торік на ремонт та реконструкцію житлових будинків витратили понад мільйон гривень. Оскільки в місті великою проблемою є незадовільний стан дахів (третина потребує капітального ремонту), міська рада щороку виділяє певні суми саме на це. Однак не забуває й про інші сфери комунального господарства. Приміром, про ремонт ліфтів, заміну газових плит та колонок, встановлення лічильників. Не залишають поза увагою й освітлення вулиць та ремонт дорожнього покриття на них, облаштування дитячих майданчиків біля будинків (торік спорудили п’ять нових, а тепер збираються здати ще десять).

Під пильною увагою — реконструкція та розвиток водопроводу та каналізації, а також оновлення системи теплопостачання. Причому роботи на тепломережі проводять з урахуванням енергозберігальної складової. Приміром, встановлюють вузли обліку тепла та реконструюють котельні. На одну з них, що на вулиці Кірова, запросили столичних журналістів.

— Ми капітально відремонтували водогрійний котел,— пояснює керівник “Броваритеплоенергомережа” Оксана Коршак.— Впровадили енергозберігальну систему управління електродвигунами та оптимізували горіння палива, внаслідок чого економимо до 50 відсотків струму й до п’яти відсотків газу. Невдовзі переобладнаємо ще одну котельню, а на 13 теплопунктах уже встановили пристрої, що заощаджують до 25—30 відсотків електроенергії.

А ще тут змінюють насосні агрегати на менш потужні, встановлюють автоматичні регулятори відпуску гарячої коди, проводять теплоізоляційні роботи, замінюють старі труби на попередньо ізольовані. Усі ці роботи виконують 425 фахівців. Працюють на совість. Недарма підприємство вважається одним з найкращих в Україні — є переможцем загальнонаціонального конкурсу й має державні відзнаки.

Не гірше за своїх колег працює й комунальне підприємство “Служба замовника”, яке опікується утриманням житла та прибудинкових територій. На його балансі 256 будинків загальною площею 1006,5 тисячі квадратних метрів. Їх обслуговують п’ять ЖЕКів. Витративши торік на ремонт майже мільйон гривень, стільки ж отримали збитків через невідповідність тарифів на утримання житлового фонду фактичним витратам. Щоправда, їх частково відшкодували за рахунок дотацій з бюджету міста (508,6 тисячі гривень). “Служба замовника”, аби не прогоріти, воює з боржниками. Протягом 2004— 2005 років до суду подала понад 3700 позовних заяв на суму 427 тисяч гривень. Результат непоганий: на користь служби стягнуто більш як 319 тисяч, ще 85,2 тисячі гривень боржники сплатили добровільно.

* * *

Торік навесні Бровари було відібрано для участі в проекті економічного розвитку міст. Його здійснює Агентство США з міжнародного розвитку. Фахівці цього проекту допомагають українським містам розробляти стратегічні плани розвитку на основі встановлення партнерських зв’язків між бізнесом та владою.

Стартував проект у серпні 2005 року створенням Комітету зі стратегічного планування. До нього увійшли 33 лідери громади, що репрезентували великі й середні підприємства, комунальну та банківську сфери, навчальні заклади й міську адміністрацію. Разом вони розробили досить амбітний план, який складається з трьох частин: розвиток бізнесу, людських ресурсів та комунальної інфраструктури. За його виконання відповідатимуть як представники міської влади, так і підприємці. Вони разом і фінансуватимуть реалізацію плану. Допомагатимуть коштами й міжнародні організації.

Лариса ДАЦЮК, "Хрещатик"