Однією рукою трималася за поручень, іншою шукала в сумці гроші. Встигла помітити, як якась машина підрізала ”Богдану” дорогу. Автобус різко зманеврував, і Ірина випала на вулицю через двері, які водій забув закрити.

Можливо завдяки медичному фаху жінка згадує всі деталі точно, ніби відсторонено.

— Швидкості водій не зменшував — ніби не бачив, що робиться зі мною, — пригадує Ірина, нервово збиваючи пасмо каштанового волосся. — Голова й частина тіла вже була на вулиці, але я ще щосили трималася за поручень. Волосся волочилося асфальтом метрів сім, при цьому потилиця була за міліметр від асфальту. Ніхто з пасажирів не піднявся. Врешті рука ослабла, я її відпустила. Ще змогла згрупуватися ”калачиком” і випала на дорогу. Той самий ”Богдан” переїхав мені праву ногу — від стегна і до щиколотки й поїхав далі.

Третій тиждень Ірина лежить у травматології лікарні N4 на Солом’янці. У неї закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, сильно травмована нога, є розрив зв’язок. Встати з ліжка Ірина поки що не може. На лікування сім’я витратила майже тисячу доларів. Щонайменше півроку жінка ходитиме, опираючись на спеціальний реабілітаційний бар’єр та костури. Після лікарні ще довго лікуватиметься вдома.

У цій пригоді є кілька обставин, що їх сама Ірина називає ”везінням”.

По-перше, маршрутка, що їхала за ”Богданом”, встигла загальмувати й не переїхати людину на дорозі. Машина зупинилася за кілька сантиметрів від голови Ірини.

По-друге, пригоду бачили люди на зупинці. Вони кинулися на допомогу. Військовослужбовці 40-річні Сергій Савченко та Юрій Новіков винесли Ірину Світлу з-під машини, поклали на тротуар, викликали ”швидку”.

По-третє, свідком пригоди стала слідча прокуратури Лариса Вереминко. Вона записала номер маршрутки й зателефонувала до міліції. Чергова на лінії ”02” вислала на розшуки автобуса наряд ”Беркута”. За 15 хвилин водія затримали на Караваєвих дачах.

За кілька днів у палату до Ірини прийшов 50-річний Микола Мацкевич — водій маршрутки, з якої вона випала.

— Він із порогу почав кричати: ”Меня ж посадят!”. Хоча б вибачився, — каже постраждала.

Потім у палату прийшли люди від приватного підприємця Поспішиленка, який обслуговує 401-й маршрут. Ірина говорить, вони поводилися ”агресивно”. У ПП ”Поспішиленко” ”ГПУ” сказали: представники підприємства носили жінці ліки і пропонували допомогу. Яку саме, не уточнили. Потерпіла, як тільки її випишуть з лікарні, збирається подавати позов на підприємця Поспішиленка.

Згадуючи день пригоди, Ірина розповідає, як кіт Димок падав того ранку в неї перед ногами і не давав вийти з квартири. Вважає, що кіт щось передчував.

— Тепер я не можу дивитися на дорогу: мене аж тіпає. Ви тільки уявіть: на брюках, у яких я була одягнена того дня, дотепер залишилися сліди протекторів. Родина не може їх відіпрати!

Про водія говорять хороше

Начальник служби перевезень Київської міськадміністрації Сергій Мушта, 33 роки, чув про пригоду на 401-му маршруті.

— Не знаю, хто там правий, хто винен. Свідчення Ірини Світлої і Миколи Мацкевича діаметрально протилежні. Мені здається, жінка перебільшує травми, хоча я особисто Ірину не бачив. Про виплати поки що говорити не будемо — це як суд вирішить. Але на підприємстві мені сказали, що Микола — хороший водій.

Як стало відомо ”ГПУ”, водія Миколу Мацкевича на час розслідування відсторонено від роботи. Цей чоловік сам із Керчі, до Києва приїхав на заробітки.

       
У маршрутці дитині вибило зуби

17 листопада 2005 року на вул. Антоновича в маршрутці N507 (Новосілки–Залізничний вокзал) постраждала 9-річна дівчинка. Дитина стояла біля задніх дверей, тримаючись за поручень. У салоні було 15 пасажирів. Водій різко загальмував і дівчинка впала обличчям на підлогу.
Дівчинка вибила два передніх зуба, розбила губу і ніс. Перевізник, приватне підприємство ”Надія-Транс”, заявило батькам, що винна сама дитина. У салоні потрібно було сидіти, а не стояти.

 
Юлія НЕДОПИТАНСЬКА, "Газета по-українськи"