— У нього глаз — алмаз. Бо потрапляє кулею прямісінько тваринам в око. А 18 червня поранив нашу виховательку, 42-річну Любов Цуденко. Днями куля влучила в кросівок 3-річного Микитки, — розповідає директор дитсадочка Тетяна Дмитренко, 48 років.

Постріли лунають із шістнадцятиповерхівки навпроти. Від будинку до садка — метрів із сорок. Стрільба починається десь о 6.30 ранку й вщухає о дев’ятій. Те саме повторюється з п’ятої до шостої вечора.

Батьки намагаються вести дітей в обхід будинку, ховаючись за бетонним парканом. Тетяна Дмитренко каже, місяць тому невідомий обстрілював територію садка під час прогулянок. Директорка написала заяву до міліції, і з райвідділу прислали трьох оперативників. Із біноклями в руках вони ходять у дворі з 12.00 до 14.00 й досі нікого не затримали.

Вихователька Любов Цуденко, яку підстрелили, зверталася до травмпункту. У неї на руці був величезний синець.

— Ми гуляли з середньою групою, я саме стояла біля клумби. Раптом дуже запекла рука, трохи нижче плеча. Аж кров виступила. Від шоку й болю ноги підкосилися, я упала на клумбу. Там досі квіти поламані, видно. Добре, що хоч не в дитину влучило. А біля мене в цей час семеро діток крутилися, — пригадує.

Після пострілу жінка помітила силует на балконі сьомого поверху. Міліція встановила, що на балконі місцева жінка консервувала помідори. Зброї у неї не знайшли.

— Швидше за все, стріляють із 14-го поверху, — вважає Тетяна Дмитренко. — Бо інколи чутно, кулі потрапляють у листя на верхівках дерев. Наскільки я знаю фізику, так можна вистрілити лише згори. А може з даху. Але там, на 14-му поверсі, живе дивний чоловік, він інколи так дивиться в наш бік, проходячи повз садочок... — Тетяна Юхимівна намагається повторити підозрілий погляд.

Діти кілька разів знаходили в дворі садка мертвих птахів, котів. Малі заливалися слізьми, й вихователі довго їх заспокоювали. Зате, коли дітям вдається знайти маленькі свинцеві кульки, дуже радіють. Часом кульки розплющені, бо влучили в стіни чи асфальт. Тиждень тому директорка передала знайдені чотири кульки дільничному.

Батьки поки що не забирають дітей із садка. Все одно їх нікуди більше вести — поблизу жодного іншого дошкільного закладу. Діти теж не переймаються стріляниною. Занадто малі, щоб думати про небезпеку. Пригоди з кулями їх навіть розважають. Хлопчик у сірій курточці й зеленій кепці показує пальцем на пані Любу й каже: 
 
— Її застрелили, як у фільмі.

Начальник дільничних інспекторів Оболонського району Ігор Рой, 40 років, зізнається, що вирахувати стрільця важко. Міліція не має права без дозволу господаря заходити до квартири, а тим паче обшукувати її.

У шістнадцятиповерхівці не всі знають про інцидент. Дехто виправдовує.

— Я сам люблю полювання, — каже 72-річний Анатолій Михайлович, мешканець першого під’їзду будинку на Озерній, 26а. — Якщо по птахах стріляє, то нехай. Бо вони переносять пташиний грип. Навряд, що це стріляють із нашого дому — куля не долетіла б. Хіба що з малокаліберної гвинтівки.

У другому під’їзді консьєржка розповіла, що кілька днів тому приходили міліціонери, три години ходили по квартирах і дійшли висновку: найімовірніше, стріляє саме житель цього під’їзду. Чужих консьєржка не пропускає. Мешканці вважають, що стрілець — колишній військовий, їх у будинку живе четверо, або спортсмен.

Недавно куля влучила у вікно дитячої ігрової, скло тріснуло. Його довелося замінити.
 
 
 
Юлія НЕДОПИТАНСЬКА, фото: Андрій ЄЛОВІКОВ "Газета по-українськи"