Учора відкрився новий комп’ютерний клас у київському інтернаті №15, де вчаться діти з церебральним паралічем. Напевно, зайве буде розповідати, наскільки гостро стоїть для них питання адаптації в суспільстві. І, як говорять самі діти, зараз незнання комп’ютера й узагалі сучасних технологій — все одно, що незнання азбуки. «Проте у нас і раніше був клас для занять інформатикою. Але комп’ютери в ньому настільки застаріли, що ми навіть не могли інтерактивну дошку підключити», — розповідає директор спецшколи- інтернату №15 для дітей з наслідками поліомієліту і ДЦП Леонід Торба.

Старий комп’ютерний клас зорганізували завдяки різним фірмам, які дарували інтернату списану техніку. А нещодавно в рамках проекту «Радість дитинства — вільний рух» Міжнародний добродійний фонд «Україна 3000» та приватна фірмавзялися за обладнання комп’ютерними класами спеціалізованих шкіл. Найбільше пощастило київському інтернату №15 — він першим отримав «приз». Така ж винагорода чекає діток у Житомирській, Львівській, Луганській областях і в місті Запоріжжі.

«Новий комп’ютерний клас ми чекали дуже довго, — ділиться враженнями учениця 10-го класу Катя Пащенко. — Просто, як можна нормально навчитися працювати за комп’ютером, якщо там навіть «ворд» ледь працює, і клавіатура жахлива...» Катрусині однокласники Ігор і Сашко радіють, що тепер їм не треба ходити в інтернет- кафе. Адже, крім нової техніки, діткам підключили інтернет, оплату за який, як і всі інші витрати, взяв на себе спонсор.

До останнього моменту вчителі та директор тримали в таємниці від дітей, що незабаром у них у школі з’явиться новий комп’ютерний клас. І вчора, в день відкриття, провели перший урок. Щоправда, таким його було важко назвати, оскільки за спинами дітей раз у раз миготіли спалахи фотокамер, а цікаві журналісти ставили одне й те ж саме запитання: «Ну як, подобається?» «Супер», — розгублено, але із задоволенням відповідали старшокласники.

10-й клас, де вчаться діти з поміткою «інтелект-норма» «День» застав на уроці праці. Перше, що спадає на думку, коли бачиш кабінет, обвішаний всілякими вишитими й викарбуваними картинами, — це повне захоплення, а потім запитання: невже діти все це зробили самі? «Авжеж!» — говорить учитель праці Ольга Ковпак. Проте, як виявилося, секрет простий — Ольга Олександрівна — народний майстер України, і на навчання дітей ось уже 30 років не шкодує сил і натхнення. На голову наглядової ради Фонду «Україна 3000» — першу леді країни Катерину Ющенко — діти чекали, помітно хвилюючись. Адже напевно їй запропонують заглянути до майстерні. Для гості школярі приготували зроблене власноруч панно — барвисте, на якому вибита вишнева гілочка...

Загалом у школі навчається 290 дітей. Звісно, одного комп’ютерного класу на 11 робочих місць буде замало. Проте після уроків діти можуть ходити на абсолютно безкоштовні заняття. До речі, відвідувати останні можуть і найменші, адже інформатику починають викладати лише з 8 класу. Приїжджати в комп’ютерний клас зможуть також діти в інвалідних візках, які, взагалі, навчаються вдома за індивідуальними програмами. Для них, як відомо, можливість віртуального спілкування важлива, як ні для кого іншого, оскільки спілкування вживу часто пов’язане з фізичними труднощами, на кшталт відсутності пандусів. У найближчих планах — створити спеціальну мережу між подібними інтернатами по всій країні, щоб їхні учні могли спілкуватися поміж собою та допомагати один одному в розв’язанні аналогічних проблем. Загальна вартість техніки, завезеної в інтернат, — 45 тисяч гривень.

Тим часом, біля головного входу починалося стовпотворіння — головна гостя на підході. Після спічу Катерина Михайлівна вирушила на «екскурсію» по інтернату. Директору навчального закладу червоніти не довелося: інтернат у відмінному стані, акуратний ремонт і чистота. Та й зовсім недавно спонсори зробили ремонт у спальному корпусі. Проте, й крім цього, є чим похвалитися: минулого року з 19 випускників інтернату 13 стали студентами вищих навчальних закладів, з них троє вибрали фахи, пов’язані з комп’ютерними технологіями. Чимало випускників наступного року збираються наслідувати їхній приклад. А керівництво інтернату тепер мріє про новий басейн — дітям з діагнозом ДЦП дуже корисно плавати...

Тетяна КОЛЕСНИЧЕНКО, «День»