У четвер, 8 листопада, кияни побачили на екранах своїх телевізорів нестандартний випуск ток-шоу "Київський форум". Цього разу для обговорення київських проблем були запрошені не чиновники, не активісти громадських організацій, не експерти і навіть не схвильовані кияни. Цього разу ведуча Рена Назарова зібрала в студії представників "четвертої влади" – журналістів київських ЗМІ, що пишуть про проблеми Києва.

Нескладне анкетування, проведене передачею напередодні показало, що журналісти вважають, що в 2007 році до першої п‘ятірки проблем, з якими місцева влада не може або не хоче, впоратися, є: – транспортні затори; – корумпованість керівництва міста; – хаотична забудова Києва; – непрозорий розподіл земельних ділянок – зменшення зелених зон;
В той же час кияни, опитані громадською організацією "Думай" назвали дещо інший перелік найдошкульніших проблем: – висока платня за компослуги; – незадовільна робота житлово-комунальних служб; – високі ціни на житло; – поганий стан еколого-санітарний стан, засміченість; – транспортні затори на дорогах.

Втім, обидва "проблемних" списки перегукуються. Відтак формальний привід говорити з журналістами про проблеми Києва є.

Проте розмова в ефірі швидко перейшла з русла власне проблем Києва в русло проблем міських ЗМІ, які пишуть і говорять про столичні негаразди.

Підняли мову і про самі ЗМІ, як проблему Києва. Дійсно, українські медіа не відчувають себе в повній мірі тією "четвертою владою" і не усвідомлюють покладеної на них відповідальності. Адже пересічний киянин, що не розбирається у нюансах проблем, які його оточують, майже цілковито покладається на газети і телебачення. А що ж тоді, коли самі ЗМІ не розуміються на цих проблемах? Більшість актуальних проблем лежать в площині земельного, містобудівного та природоохоронного законодавства, частина – в площині охорони історико-культурної спадщини. При цьому практично всі столичні ЗМІ не мають у своєму штаті фахівців по цим темам. Через це, більшість актуальних проблем і новин висвітлюються стисло і неякісно або ж взагалі проходять в режимі "новинних стрічок", в той час як варто було б висвітити їх значно ширше.

Видання, в якому немає вузьких фахівців принаймні по найактуальнішим темам, легко спровокувати. Про це висловився Василюк Олексій, що представляв на "Київському форумі" портал "Природа України": "Журналісти один поперед одного поспішають опублікувати гарячі новини і зовсім не розбираються що пишуть. Чиновники цим користуються і роблять медіа-провокації. Наприклад, Київрада дерибанить 2000 га парків і при цьому 271 га приміських лісів переводить в статус міської зеленої зони… проводять якийсь там брифінг і кажуть "В Києві з’явились нові парки"… і всі газети як один пишуть "Класно, в Києві з’явилось 271 га нових парків" в той час як треба писати, що роздали 2000 га. Ще приклад: Київрада скорочує площу найціннішого заказника в Києві "Острів Жуків" вдев’ятеро і з трибуни кажуть "Ми створили заказник"… і всі журналісти тут же пишуть "Вау! Київрада створила заказник!" в той час, як вона його знищила".

Серед учасників передачі був присутній один з не багатьох професіоналів своїй теми, біолог за освітою, Олег Листорад. Володар "Золотого пера", нині безробітний екс-журналіст "Столиці", вже багато років є прикладом фахівця своєї справи, журналіста, що дійсно розбирається в тому, про що пише. Минулого року Олег Листопад видав книгу, покликану підвисити екологічну грамотність українських журналістів. Але очікуваного ажіотажу серед ЗМІ вона не отримала. Вочевидь, на думку редакторів, "галопом по європам" – значно зручніший формат.

Незалежні журналісти, присутні на передачі, закликали колег підвищувати свою кваліфікацію і чим можна більше писати про актуальні проблеми – писати "поки проблема є в принципі", а не "поки вона ще є новиною". Лише так ЗМІ зможуть реально впливати на ситуацію в Києві і в Україні. Лише так вони зможуть не дати людям опустити руки.

Представник сайту "Наш Київ" Олег Андрос підняв питання і про цензуру опозиційних до влади ЗМІ. Так, ще наприкінці 2006 року хакерська атака знищила сайт "Наш Київ", була закрита "Екологічна газета", що була єдиною екологічною газетою, яку можна було виписати в Україні… Крім того, тиск з боку адміністрації знищив незалежну газету Київського університету імені Тараса Шевченка "Універ". Проблема студентських газет взагалі дуже серйозна, адже керівництво навчальних закладів не зацікавлене в тому, щоб студенти широко обговорювали власні недоліки роботи свого ВУЗу.

Кореспонденти і редактори жаліються на відсутність важелів впливу на ситуацію, які б, в принципі, мали б бути у "четвертої влади". Втім, незалежних аполітичних видань, які б відкрито протиставляли себе діючій міській владі Києва майже нема. Можливо, причина цього криється в міркуванням маркетологів і піарщиків, а можливо видання не бажають унаслідувати гіркий досвід "Екологічної газети" і "Нашого Києва". Крім видань громадських організацій в місті лишаються лише газети "По-Киевски" і "Контраст", що не соромляться відверто викривати протиправну діяльність влади і, власне передача "Київський форум", що раз-по раз віддає на поталу громадськості того чи іншого чиновника, примушуючи його в ефірі відповідати на прямі питання киян.

Гості "Київського форуму", чий професійний стаж сягає радянських часів, пригадують, яку вагу мала тоді бодай одна критична стаття в пресі і як байдуже ставиться до критики влада тепер.

Журналіст "Известиии в Украине" Володимир Заманський підсумував сказане в ефірі перефразованим афоризмом одіозного Гебельса "Пишіть правду, правду і нічого крім правди… щось та й залишиться".