Там, де вони пройдуть, ніколи не розквітне папороть

Однак, не варто тішитись: від рокерів Труханів відбили не природоохоронці, а … Київська міська влада. Проте відмінили "Рок-січ" зовсім не тому, що планувалась вона весною, у період гніздування птахів, що призвело б до масової загибелі пташенят, і зовсім не з високих мотивів: мовляв, втручання людини в царину природи призводить до втрати цілих видів тваринного й рослинного світу. Ні. Для влади це не аргументи, а…"емоції". І начхати їм, що це виважена, обґрунтована науковцями думка. Та й до чого тут взагалі якась там думка! На жаль, доводиться констатувати, що українцям, особливо тим, що тримають у своїх руках бодай якісь сфери впливу чи влади, не властиво поважати наукову чи громадську думку, як не властиво поважати інші біологічні види. Інколи спадає думка, що до таких, інших біологічних видів, належать не лише тварини чи рослини, а й ті відчайдушні й мужні люди, які вперто виступають на їхній захист.

Свого часу, коли точилися дебати навколо "Рок-січі", організатор фестивалю Олег Скрипка подарував світові такий незрівнянний перл: "Український рок важливіший від українських пташок", – мовляв, нехай вони всі повиздихають, мені б фестиваль провести… Таке невігластво, така повага до інших форм життя, висловлювана поп-лідером, викликає занепокоєння… Однак дозволю собі висловити непопулярну для споживачів попси думку, що солов’їний спів більш сприйнятливий для українського вуха, ніж ревіння електронних децибелів, від яких, як відомо, в’януть помідори й не хоче рости пшениця, а тим більше від замаскованої під рок попси, яка є для української традиції усього лише вторинним комерційним продуктом.

Однак у пташок, як і в багатьох інших законних мешканців Труханова, виявився куди більш страшний ворог, ніж простакуватий музика з його організаторськими талантами. Це, як не важко здогадатись, Київська міська влада, яка у липні 2007 року по-єзуїтськи заборонила проведення музичного фестивалю на острові –

лише заради того, щоб (неважко здогадатись!) віддати його під забудову. Будівництво планується здати до Євро-2012 аби десь розмістити лавину футбольних фанатів. Такий вандалізм планується всупереч рішенням і Верховної ради, і Мінекології, і навіть спеціальному рішенню Київради про його, острова, резервування для подальшого заповідання, яке не є скасованим. Втім, Київрада швидко забуває свої ж рішення, якщо їй так треба.

А втім Київрада з її величезним "творчим" потенціалом планує ще одне "художество": провести через Труханів острів лінію метро. Від таких "зручностей" постраждає ряд видів червонокнижних рослин, серед яких – легендарна гронянка багатороздільна, (а це та сама папороть, з якою пов’язана легенда про її цвітіння в ніч на Івана Купала), охоронювана в усій Європі, як зіниця ока. Не меншої уваги до себе вимагає й фауна острова. І чого варта вся ця футбольна істерія у порівнянні з такими рідкісними представниками тваринного світу, як Орлан Білохвостий або Горностай! Дивує взагалі сам факт, що ці тендітні рідкісні істоти ще вижили під носом у всесильної Київради посеред урбаністичного божевілля. Але чи довго їм ще залишилось?

Втім, футбольні фанати, відомі своєю підвищеною агресивністю та спалахами масового психозу, а заразом і Київська влада останнього десятиріччя, яка сьогодні пише чорну сторінку в історії Києва завдяки своїм пантагрюелівським апетитам у земельному питанні, – мають зовсім інші пріоритети. То ж одні, заливаючись пивом та давлячись фаст-фудом, будуть верещати тут своє "оле", а інші – підраховуватимуть свої надприбутки.

Лише київській фауні і флорі, які вже вписані до Червоної книги, не буде місця на цьому "святі" життя. Не буде вже ніколи. Після рішень Київради природа зникає з лиця київської землі.

Тут вже пройшла коса екогеноциду

Лише за останні чотири сесії Київради (від травня до серпня 2007 р.) сумарно роздано 2 000 гектарів зелених зон (усього в Києві таких зон налічується 5 500 га). Лише Жуків острів втратив 1446 га, його поки що незаймана територія сьогодні становить лише 126 га. Хиже око хазяйновитих можновладців вже прицінюється до ще однієї зеленої зони – ВДНГ, яка є зоною спеціального користування. Не обійшла будівельна чума й ліси, що споконвіку оточували Київ – на всіх виїздах з міста Київрада виділила потрібним людям по 10 га землі. Тут проходитиме кільцева дорога, що надасть цим земельним наділам ще вищої ціни, а сама траса перетне острів Великий, що автоматично зробить його півостровом і розчавить природу, яка буде траплятися їй на шляху.

Вже покривається забуттям історія розбазарювання земель Конча-Заспи, яка йшла повним ходом прямо під час Помаранчевих подій. Як результат, маємо спотворений природний ландшафт цієї території і повна втрата її як зони відпочинку загального користування. Прикметною є й динаміка нищення Конча-Заспи: 50% гідронамивних робіт на Дніпрі були проведені одразу після Помаранчевих подій, хоча роботи велися тут ще з 2001 року. Вже нікого й не дивує, що досі правоохоронцям не дійшли руки покарати злочинців – настільки усі звикли до цинічного покривання своїх злочинів самою владою.

Вражає, з якою простотою кожна наступна влада долає моральні та правові бар’єри, які хоча б частково стримували їхніх попередників. І поки Віктор Ющенко добивається міжнародного визнання українського голодомору геноцидом – повним ходом у нього під носом крокує геноцид екологічний, що косить поки що природу, а наслідки такого нищення вже не забаряться відбитися на здоров’ї нації.

Доводиться констатувати, що за останні кілька років відбулася цілковита підміна законів певними поняттями, що призвело до цілковитої й безповоротної недовіри до влади у переважної більшості населення України. Таким тенденціям маємо дякувати владі, яка подібно хамелеону міняє свій колір, гуртуючись у вигідні для самих себе коаліції, залишаючи ту ж саму антилюдяну сутність.