2 февраля, пятница, 2007 16:34

"Мерседеси" Черновецьких: злочини без покарання

Тиждень тому в районі вул. Круглоуніверситетська київський мер Леонід Черновецький на своєму Майбаху потрапив в ДТП, в його машину врізався Вольво. ДТП було незначне, обійшлося без жертв.

Нагадаємо нашим читачам, що родина Черновецьких вже не раз ставала учасником ДТП, причому у кількох випадках, з трагічним фіналом.

Оселя Людмили Прокопчук – скромна однокімнатна квартира у старому цегляному будинку, на єдиній у селищі Конча-Заспа вулиці. Господиня запрошує на кухня і ставить чайник. Вона намагається бути привітною, але смуток в очах, з яким жінка живе вже третій рік, здається, не залишить її ніколи.

Людмила довго не погоджувалася на цю зустріч. "Навіщо чіпати знову те, що досі болить?.." – перепитувала мене по телефону. Нарешті, ми домовилися про інтерв’ю і дійшли згоди, що його краще записати на відеокамеру – задля певності. Перед загрозою можливих атак "досвічених юристів" це не буде зайвим. Тим більше, що цілу низку подібних атак Л. Прокопчук вже пережила – на судовому процесі, де вона намагалася зрозуміти, як, чому і заради чого загинув її єдиний 11-річний син...

– Нас вдруге запросили до залу суду. Знімали дві телекомпанії. Я побачила якихось досить дивних людей, яких раніше, на першому засіданні, не було... Але не звернула спочатку на це особливої уваги.

Суддя вів засідання так, щоб я зрозуміла, що він на моєму боці, що хоче мені допомогти. І от з часом я почала відчувати, що мені якось недобре. Нібито хтось намагається впливати на мене, на мої думки, мої емоції. Увага розсіювалася, захотілося спати...

– Це на засіданні суду, де розглядалася справа про смерть вашого сина?!

– Так, уявіть собі! Я помітила в залі одного чоловіка. Кремезний, здоровий. Він весь час без відриву дивився на мене. На наступних засіданнях він теж був і чинив так само. І я відчувала себе ще гірше... Я зрозуміла, що ця людина сидить не просто так, що це людина Черновецького. І що цей чоловік якимось чином впливає на мою психіку. Звичайно, довести це я не можу, але переконана в цьому абсолютно.

– Що саме він робив, як себе поводив?

– Він мовчки дивився на мене. Я сиділа в першому ряду, а він – за спиною, майже в кінці залу. В перервах між засіданнями, коли суд йшов радитися, я відчувала це особливо гостро.

Вже на наступному засіданні замінили суддю. На вимогу сторони Черновецького. І дуже швидко ця жіночка оголосила, що водій (Генадій Самсонов – Т. С.) попадає під дію амністії. Про це просив адвокат тієї сторони, мовляв, у нього мама хворіє і таке інше.

Але я тоді не вірила, й тепер не вірю, що винен у цьому водій.

– На чому ґрунтуються ваші підозри?

– Перш за все, на свідченнях людей, які бачили, як це все трапилося.

– Що саме бачили люди?

– Я чула від свідків, і не один раз, що за кермом сиділа жінка. У тій машині були дві жінки – дружина Черновецького Аліна Айвазова та її мати. Крім них, там був Самсонов і ще один охоронник. Всі вони клялися й божилися, що машина їхала із швидкістю 60 км/год. Але це неправда! "Мерседес" став би як вкопаний перед "зеброю", якби їхав з такою швидкістю. А він пролетів, збив Максима і зупинився дуже далеко за пішохідним переходом...

– Суд був справедливим, як ви вважаєте?

– Ні, справедливості не було й близько. І я, чесно кажучи, не вірю, що вона, справедливість, коли-небудь з’явиться в нашій країні.

– Скажіть, а що там за історія була з "особливою пропозицією Черновецького"?

– А, так, це оголосив суддя і це було підшито до справи: в разі, якщо та сторона виграє справу, її адвокат отримає 53 тис. гривень і сплатить всі податки.

– ??? Чекайте, я мав на увазі трохи інше...

– Зараз я закінчу. Вже після оголошення рішення суду той адвокат підійшов до мене і сказав, що його клієнти, звичайно, не винні, але він, як чесний професіонал, робитиме все можливе, щоб знайти винних...

– Який цинізм!.. Вибачте, просто селищем ходять чутки, що Черновецький саме вам пропонував якусь суму, нібито 60 тис. гривень. Так би мовити, щоб покрити власне сумління.

– Ні. Після суду ніхто зі мною не зв’язувався і нічого не пропонував.

– А ви подавали апеляцію?

– Я не подавала, бо не хотіла більше бачитися з Черновецьким. З цією страшною людиною. Навіть якщо сьогодні він запропонує мені гроші, я не прийму від нього жодної копійки. Це справа совісті й честі.

– Я гадаю, не запропонує.

– Знаєте, одразу після смерті сина, перед судовим процесом Черновецький мене все-таки запитав: "що вам потрібно?" Я сказала: єдине, так це хотіла б змінити місце проживання, просто поміняти цю квартиру на іншу. Бо тут мені все нагадує про Максима... Я одинока жінка, але в мене ще є шанс народити іншу дитину і виховати її. Щоб не так часто згадувати ту дитину, яку я втратила... Він мене запевнив, що піде на зустріч. Каже, мовляв, "навіщо вам адвокат, ми й так все владнаємо!" Після того від нього не було жодного телефонного дзвінка.

– Зате "чесний професіонал", який досі "шукає винних", не скаржиться на долю...

– Та Бог їм усім суддя!.. До речі, на того суддю, який наче симпатизував мені, – так люди Черновецького подавали на нього скаргу у Вищу раду юстиції! З тим, щоб усунути суддю від справи, мало того – взагалі звільнити його з посади. Поки з суддею розбиралися, призначили іншого. Зрештою, всі обвинувачення проти судді не підтвердилися, він залишився працювати. Але справу на той час було вже закрито. Її розглянули дуже швидко, буквально декілька засідань, і все.

– Скажіть, а що, у судді, яка завершила справу, не виникало запитань стосовно оцих "60 км/год."? Стосовно того, що дитину збито біля школи прямо на "зебрі"?

– Виникали. Але та сторона поводилася дуже зухвало, агресивно, на кожному кроці підкреслюючи, що вони ні в чому не винні. Головний аргумент з їхнього боку: нібито був зустрічний транспорт. І саме це стало причиною трагедії.

– Який ще "зустрічний транспорт"?.. До чого він тут?

– От бачите! Та це просто смішно було слухати. Якби не було так боляче.

– А свідків суд заслуховував?

– Свідків вони викликали – якраз того водія, який їхав назустріч. Але він сказав, що нічого не бачив, що зупинився, коли вже зібрався натовп людей.

– Отже, суд дійшов висновку, що збити людину насмерть на "пішоходці" – це нормально і за це нічого не буде. Так?

– Ой, знаєте, скільки було експертиз... Досліджували це місце буквально по кожному сантиметру. Я бачила всі ці слайди, коли знайомилася зі справою. Слідчий мені казав, що такого в його практиці ще не було...

І все одно вони нахабно доводили, що не винні! І довели, як бачите...

Андрій СТРАЩУК, спеціально для "КИЯН"