У Довгого в таборі опозиції є друзі-стукачі

Інтерв’ю із заступником Київського міського голови — Секретарем Київської міської ради

— Судячи з перебігу останніх кількох сесій та погоджувальної ради теперішньої сесії, можна зробити висновок, що робота Київради перейшла в більш-менш спокійне русло. Чи ви погоджуєтеся з такою точкою зору? Що ще потрібно зробити, аби остаточно вгамувати пристрасті як у Київраді, так і поза сесійною залою?

— Я вважаю, що на минулому пленарному засіданні нам вдалося продемонструвати і відносний спокій, і повагу до киян, які спостерігають за перебігом сесії. Всередині, звичайно, пристрасті вирували ще більше. Але все-таки я вважаю певним досягненням і всієї команди секретаріату, і в першу чергу Київського міського голови, що ми змогли вже спокійніше провести минулу сесію і внутрішнє напруження не виривалося назовні. Це додає певної цивілізованості процесу, який відбувається в Київраді. Щоб і надалі все було спокійно, потрібно просто відійти від пустопорожніх політичних дебатів і розпочати конструктивну роботу над тим переліком завдань, які перед нами стоять. Нам слід переходити до роботи в комісіях, сконцентруватися на фаховій підготовці проектів рішень.

— Як вплинуло на працездатність Київради ухвалення закону про імперативний мандат?

— Що стосується реального розкладу сил у Київраді, то ця подія жодним чином не змінила балансу сил. Навпаки, я б сказав, що такий антидемократичний закон, проголосований у Верховній Раді з ініціативи БЮТ, скріпив лави всіх людей, які обстоюють власну думку і не хочуть узурпації та концентрації влади в руках фактично одного партійного лідера.

Я вважаю певним досягненням і всієї команди секретаріату, і в першу чергу Київського міського голови, що ми змогли вже спокійніше провести минулу сесію і внутрішнє напруження не виривалося назовні.

При цьому існує певний психологічний тиск на депутатів, які вийшли з фракцій і мають свій погляд на ті чи інші питання. Хочу наголосити: абсолютна більшість депутатів, котрі залишили фракцію БЮТ, зробили це, бо мали власне бачення проблем — і фахове, і політичне. Вони намагалися переконувати в тому радикальне крило БЮТ, яке раніше уособлював Михайло Бродський, але безрезультатно. На сьогодні радикальні настрої в Київраді норовить задавати особисто Юлія Тимошенко. Але це нерезультативно і неефективно з позиції кінцевого результату. Коли точка зору майже половини депутатів БЮТ в Київраді не тільки не була почута всередині, а й стала приводом для морального тиску, люди почали виходити з фракції.

Що ж стосується імперативного мандата, то кожен студент юридичного факультету вам скаже: у тому вигляді, в якому закон ухвалено, він не містить жодного реального механізму реалізації. Отож не може бути застосований до того чи того депутата місцевої ради, окрім випадків, коли депутат-інакодумець сам погоджується здати мандат, що є нонсенсом. А втім, у мене є інформація, що БЮТ у регіонах намагатиметься натиснути на своїх колишніх депутатів, які повиходили з фракцій, і позбавити їх мандатів.

— Опозиція нині ініціює референдум, хоча усі фахівці-юристи з обох боків політичної барикади заявляють про фактичну неможливість його проведення. Як ви вважаєте, це спроба власного піару, запрошення до політичного торгу чи просто психологічний тиск на владу?

— Референдум не може жодним чином бути застосований ні як психологічний тиск, ні як торг, ні як шантаж стосовно місцевої влади, оскільки вище викладений принцип демократії ми сповідуємо щиро. Столична влада з повагою ставиться до волевиявлення киян з будь-якого питання. Нашою метою є винятково супровід цього процесу — зробити так, щоб процедура проведення референдуму, якщо він матиме під собою реальне підґрунтя, була максимально законною. У нас є робоча група юристів, які супроводжують ініціаторів, допомагають їм, виправляють їхні помилки.

Абсолютна більшість депутатів, котрі залишили фракцію БЮТ, зробили це, бо мали власне бачення проблем — і фахове, і політичне

— Чи існують центри впливу на фракції з-за меж Київради? Наскільки вони впливові?

— Єдиною фракцією, яка не має власної думки і керується тільки вказівками згори, є опозиційно налаштована до влади фракція Блоку Юлії Тимошенко. Я їх розумію, бо, маючи колись таку немалу підтримку й отримавши велику кількість мандатів, вони врешті-решт програли політичну гру на "вищому" рівні, і вимушені були опуститися до політичних баталій у регіонах. Я навіть не виключаю, що саме такий режим, в якому працює нині фракція БЮТ, потрібний для того, щоб в таких умовах утримувати хоча б якусь фракцію.

Мене, як секретаря Київради, обраного депутатським корпусом для забезпечення його роботи, багато в чому не влаштовує діяльність окремих чиновників виконавчого органу київської міської влади — КМДА

З іншого боку, на сьогодні перед БЮТ вже поставлено завдання працювати на наступні вибори, і саме тому їм навряд чи цікавий якийсь позитивний сценарій розвитку подій. Щоб виконати таке завдання, потрібні віддані "багнети", котрі озвучуватимуть партійну позицію, розроблену політтехнологами в центральному штабі блоку.

Разом з тим хочу зауважити, що моя характеристика фракції БЮТ не означає моєї особистої ворожості до її депутатів. Тільки-но закінчується прямий ефір, усі гострі критики стають абсолютно нормальними людьми, кожен з них намагається по-дружньому звернутися зі своїми запитаннями. Багато хто чесно зізнається, що в них таке завдання — критикувати. Іноді депутати навіть вибачаються, мовляв, перегнули палицю. Я це розумію.

З іншого боку, на місцевому рівні фракції і депутати повинні керуватися передусім планом дій з виконання зобов’язань, які вони взяли на себе в передвиборній програмі. Якщо ти за депутатську каденцію в міській раді не розв’язав проблеми кожної конкретної людини, коли, образно кажучи, в неї не почав краще працювати ліфт, не поліпшилася якість комунальних послуг, то наступного разу вам ніхто не повірить. Особливо у столиці, де люди надзвичайно вибагливі до якості життя загалом.

На місцевому рівні фракції і депутати повинні керуватися передусім планом дій з виконання зобов’язань, які вони взяли на себе в передвиборній програмі

— Олесю Станіславовичу, кияни мало що знають про депутатську "кухню". Наприклад, як працюють депутати в комісіях Київради і чим вони там займаються?

— Робота в профільних комісіях Київради потребує фахової підготовки депутатів, які до неї входять. На жаль, чимало депутатів не розуміються в суті питань, дехто навіть узагалі не відвідує робочих засідань. Наприклад, депутат Бродський з майже двох десятків засідань комісії з питань промисловості і підприємництва був присутнім лише на двох. У той же час ця людина активно з’являється на екранах і у пресі, коментуючи земельні питання. І таких, як Бродський, у міськраді, на жаль, достатньо. Скажімо, депутати Бондаренко та Борисенко практично не ходять на засідання комісії з питань науки та інноваційної політики.

Звичайно, можна зробити поправку, що депутати Київради працюють на громадських засадах, "жертвуючи" своєю основною роботою. Але, на мою думку, якщо ви прийшли до Київради, то зобов’язані нести відповідальність, знаходити час і працювати. Бо так далі працювати не можна: деякі депутати відстежують лише ті питання, які стосуються їхніх інтересів, і не цікавляться іншими проектами рішень.

Окремо хочу наголосити, що мене, як секретаря Київради, обраного депутатським корпусом для забезпечення його роботи, багато в чому не влаштовує діяльність окремих чиновників виконавчого органу київської міської влади — КМДА. Багато доручень Київського міського голови на сьогодні абсолютно ігноруються. Причому ігноруються у виконавчій вертикалі як на районному рівні, так і в міській адміністрації. Тож не дивуйтеся, якщо Блок Леоніда Черновецького критикуватиме виконавчу владу, яка нівелює багато починань, ініційованих міським головою.

На сьогодні в опозиції у мене вже більше друзів, аніж ворогів. Ось тому про всі "несподіванки" я дізнаюся заздалегідь

— Чому так склалося, що адміністративні органи ігнорують накази мера?

— Тому, що нова структура виборів і призначення керівників районних рівнів не дає змоги підібрати фахівців на посади голів райрад, оскільки очолювати райраду і райдержадміністрацію може лише депутат. Ми обмежені у виборі. Працюємо з тими людьми, які є. Наведу один приклад. У Дніпровському районі головою райради є Олександр Сотников. Колись він здавався компетентною людиною, готовою гори звернути. Але минув рік. І ми побачили, що ця людина нічим, окрім політики й самопіару, не займається. До того ж пана Сотникова уразила така собі хвороба "критиканства" щодо столичної влади, до якої він сам належить. Тому найближчим часом ми відкличемо всіх представників нашої фракції у структурі виконавчої влади Дніпровського району, і намагатимемося виправити помилки. Абсолютна більшість політичних сил у районі нас в цьому підтримує.

— Ким ви себе більше відчуваєте під час сесії: спікером чи третейським суддею?

— Останнім часом я себе відчуваю єдиною людиною, окрім, зрозуміло, міського голови, яка усвідомлює, що ми в прямому ефірі й треба зробити все, аби нам не було соромно за те, що відбувається у сесійній залі.

— Чи очікуєте ви на якісь несподіванки від сесії 22 лютого?

— Я намагаюся так вибудувати роботу з підготовки до сесії, щоб для мене як для людини, що її готує, ніяких несподіванок не було. Наша опозиція багато в чому передбачувана. Все, що вона робить, я намагаюся сприймати з усмішкою, розуміючи, що така вже у неї робота. Думаю, кияни теж сприймають їхні дії з певною іронією. На сьогодні в опозиції у мене вже більше друзів, аніж ворогів. Ось тому про всі "несподіванки" я дізнаюся заздалегідь.