У театрі ім. І.Франка відбулася прем’єра вистави

У страстну п’ятницю в Театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави "Кавказьке крейдяне коло" за Бертольдом Брехтом, створеної в 1945 році. В основу сюжету покладено притчу про царя Соломона, який звелів розрубати дитину і віддати по половині кожній з претенденток на материнство. І тоді справжня матір відмовилася від немовляти, щоб зберегти йому життя.

Бертольд Брехт переніс події на Кавказ, аби розповісти про долю місцевої дівчини Груше.

Під час заколоту дружина губернатора кидає місячного сина, якого Груше рятує від неминучої смерті. Однак дівчина заручена із солдатом Симоном і чекає його з фронту. Тож піддавшись імпульсу, навіть не усвідомлює, які випробування чекають на неї — незаміжню, з немовлям на руках. І голод та безсонні ночі не найстрашніші з них, бо люди вважають: Груше народила байстрюка. Зрозуміло, на Кавказі за таке не хвалять. Тож героїня спочатку навіть намагається позбутися хлопчика — то хоче кинути в прірву, то залишає під чужою хатою. Та щоразу отямлюється і повертається до дитини. Молода артистка Анастасія Добриніна, яка вперше виступила в головній ролі, не боїться бути негарною у передачі емоцій героїні. Постійно перебуває на межі істерики, викрикуючи слова болю і відчаю, коли потрібно прийняти нелегке рішення щодо опіки над малюком, і сповнена гідності, коли відстоює права на дитину в суді у справжньої матері. Тож дебютантці вдалося змалювати розвиток характеру та глибинні душевні метаморфози дівчинки, що в процесі вистави перетворилася на жінку. В спектаклі також чимало дуже вдалих невеликих ролей: оповідач і суддя Анатолій Гнатюк, брат героїні Петро Панчук, адвокат Назар Задніпровський.

Та особливо вразила легенда театру Юлія Ткаченко в епізодичній ролі. Знана франків’янка створила образ старої грузинки, яка прийшла в суд розлучитися з чоловіком після сорокаліття подружнього життя. У цьому епізоді Юлія Семенівна філігранно показала характер гордої гірської красуні, її шляхетну грацію та іронічне ставлення до подій.

У створенні особливої атмосфери запрошеному литовському режисерові Лінасу Маріюсу Зайкаускасу допомогли декорації Маргарити Місюкової (Росія). Завдяки вдалому оформленню сцени, що відтворювало автентику гірського побуту, актори на темному тлі кам’яної будівлі нагадували персонажів картин Піросмані. А підсвітка облич відтворювала в пам’яті золотаве сяйво живопису Рембранта. Зрозуміло, такий благородний антураж навіював містичний настрій. Виконавці запалювали свічки і читали молитви, які підхоплював зал. Тож страждання молодої героїні сприймалися на рівні біблійних оповідей, а суддя, який віддав дитину прийомній, а не рідній матері, став новоявленим Соломоном.

"Кавказьке крейдяне коло" на українській сцені поставлено вперше. А першу редакцію п’єси здійснив студентський аматорський театр американського міста Нордтфідса в 1947 році. Хоча загалом ця п’єса Брехта не надто популярна. Але Зайкаускас зумів зробити її вельми сучасною й актуальною. У виставі йдеться не тільки про морально-етичні проблеми, а й вічну ідею материнства.

Адже нині чимало молодих матерів віддають дітей у притулки, а в пресі все частіше з’являються повідомлення про вбивство новонароджених. Тож автори дослідили складний соціальний аспект, показавши потворне обличчя жінки, котра позбулася рідного сина задля комфорту. Цю роль упевнено зіграла Ірина Дворянин.

Ліліана ФЕСЕНКО "Хрещатик"