Щоб назбирати цукерок шістнадцятирічна мати із Закарпаття приїхала до Києва з двома дітьми
У рейд на столичне Байкове кладовище журналісти виїхали разом із працівниками служби в справах дітей Голосіївського району столиці.
- У нас тут море жебрачок з дітьми, не вистачить машин, щоб їх забрати! - телефонує комусь по мобілці начальник служби Ірина Чернілевська.
І справді, ті, хто простягає руку "Христа ради", обсіли дорогу до центрального входу на цвинтар з обох боків.
Підходимо до молодиці, що притиснула до себе біляву дівчинку років зо три. Старчиха охоче розповідає, що дитина її власна, і на підтвердження протягає паспорт і свідоцтво про народження. Звати її Діана Миколаївна, доньку - Ельвіра. Жінці пропонують поїхати у міліційне відділення, щоб скласти протокол. Вона намагається розжалобити Ірину Львівну: мовляв, і мати недужа, і у сестри хвороба Дауна, та ще й "цукор у неї піднявся". Але пані Чернілевська трирічному дитинчаті співчуває більше, тож у супроводі міліціонера веде обох до авто. Неня несе два пакети з печивом, цукерками, іншими ласощами, які подали добрі люди.
- Краще б циган позабирали. Я ж дочку не пою, наркотики їй не даю, - востаннє пробує переламати ситуацію. Проте працівники служби її вже не чують, прямують до дівчиська, котре сидить під огорожею на протилежному боці вулиці.
Аліні - 16. Вона приїхала із Закарпаття. На колінах тримає Артура (йому рік і місяць), поруч у колисці тримісячна Аліна.
Аліна-старша запевняє, що це її діти. Народила їх у Києві, в пологових будинках на вулиці Мостицькій та біля Республіканського стадіону. До столиці приїхала на кілька днів, щоб "назбирати цукерок". Наймає тут квартиру. На які гроші?
Ірина Чернілевська викликає "швидку допомогу", оскільки має сумніви, що обидва малюки здорові. Торкається брудних рученят Артура й повідомляє 16-річній матері, що сина й доньку в неї заберуть туди, де їх митимуть і годуватимуть. Горе-матуся просить знайомих - трьох циганок, що проходили поруч, - аби зателефонували її неньці. Сімейство обступили жінки, котрі прийшли відвідати могили рідних. Схвильовано розпитують, що ж буде з цими дітьми, чи вдасться їх назавжди забрати з вулиці.
Чернілевська пояснює: тричі таку горе-матір доставляють до міліції, де складають протокол. Можуть оштрафувати за те, що використовувала дітей. У правоохоронців є відповідна база даних. Якщо зафіксують, що малюк тричі жебракував сам або разом з дорослими, можуть позбавити батьківських прав.
Аліну з дітьми саджають у машину "швидкої допомоги", а ми їдемо на станцію метро "Лівобережна", де в кімнаті міліції чекає 12-річна Маша. Її працівники служби в справах дітей Дніпровського району зняли з поїзда метро - жебракувала співаючи. Вона одразу попросила зателефонувати її мамі, аби та розповіла якомусь Санчо (справжнє ім'я це чи прізвисько - невідомо), що сталося з дівчинкою. Нам пояснили, що матусі подзвонять лише після того, як доню відвезуть до притулку, інакше той самий Санчо може виявитися циганом, організатором "бізнесу".
Цілком можливо, що чоловік прибуде виручати свою "працівницю" не сам, а з двома десятками співплемінників.
Розбірок на станції метро нікому не хочеться, тому й вирішили підстрахуватися. Маша тим часом вельми неохоче розповідає про себе. Приїхала з Одеської області. У сім'ї дев'ятеро дітей. Вони не цигани, як дехто вважає, а молдавани. Каже, що три роки провчилася в першому класі, але "не може охопити програму". Тато з ними не живе. Мама працювала, та кинула роботу, бо не заплатили.
Отож Маша заробляє на життя таким чином. У Одесі старцювати соромиться, бо там її всі знають. У Києві мешкає з мамою на квартирі. Мріє стати лікарем.
Наостанок навіть заспівала нам сумну пісню, з якою концертує в метро. Звичайно ж, про маму.
Хоча напередодні наказ про проведення рейду служба в справах дітей КМДА підписала спільно зі столичною кримінальною міліцією в справах неповнолітніх, правоохоронці цю акцію проігнорували.
Ніна КЛИМКОВСЬКА "Хрещатик"
