Справді, екологи давно воюють за Жуків острів. І їхній подив з приводу "висновків природоохоронців щодо забудови острова" цілком зрозумілий. Правдиву думку екологів про план забудови заказника ми попросили висловити представника Молодіжного відділення Національного екоцентру України Олексія Василюка.

"З 2004 року наші колеги – з факультету біології університету ім. Шевченка та Інституту зоології НАН України збирали матеріали по Жукову острову, – розповів "КИЯНАМ" Олексій Василюк. – Я сам приймав ці матеріали, потім ми ходили в "Центр містобудування і архітектури"… Так от, усі ці матеріали були направлені на те, щоб не допустити "реконструкції" острова і довести: це дійсно територія з надзвичайною природною цінністю. А будь-яка реконструкція недопустима, бо вона зашкодить усім живим видам острова".

За словами еколога, "Центр" натомість "використав дані для того, щоб показати, яку гарну і ґрунтовну роботу проробили його працівники. Але насправді вони просто посилаються: мовляв, з нами працювали фахівці, які нам надавали матеріали"…

"Якщо ж серйозно розібратися, – додає речник молодіжної екологічної організації, – це не проходило через ніякі договори чи тендери. Тобто на даному етапі це можна вважати просто вкраденими даними".

Але головне інше: екологи пояснювали проектувальникам забудови, аргументували, чому будь-яка забудова острова неприпустима. Проектувальники ж просто заявили, що мають висновки, які свідчать – роботи в заказнику проводити можна.

Пан Василюк стверджує, що і замовники, і творці плану освоєння земель Жукова відверто лукавлять. "Три тижні тому проводилась містобудівна рада, на якій хтось із архітекторів згадав, що територія затоплюється, і як мовляв, будуть прокладені доріжки? – згадує еколог. – Відповіли: кожна доріжка на 2,7 метра насипається, нічого не буде затоплено". "Учора (на слуханнях 7 травня – ред.), – провадить пан Василюк, – я заговорив про те, що кожна така доріжка стає дамбочкою, а така мережа дамб осушить острів, мені відказали – в жодному разі, все буде затоплюватися, не хвилюйтеся, нічого насипатися не буде"…

Це просте лицемірство, вважає Олексій Василюк. І направлене воно на те, щоб по швидше виконати замовлення. Так, з "комерційної точки зору" проектантів можна зрозуміти: їм виділили кошти, щоб вони виконали проект. Коли ж природоохоронці гальмують роботу, за ті самі кошти проектанти цією роботою мусять займатися довше. "Розумієте, робота досі не здана по тій простій причині, що ми не даємо її затвердити. Природно, що до нас вони ставляться досить агресивно", – зауважив Олексій.

Головне ж зауваження екологів до плану забудови полягає в тому, що розробляти подібні проекти стосовно території заказника не можна. Заказник це заповідна зона, в якій заборонені певні види діяльності – вони перелічені в положенні про заказники.

Згідно документу, заборонено там облаштовувати місця для масового відпочинку, а згаданий проект просто покликаний такі місця облаштовувати. "Розумієте, проект просто перетворює острів на парк з колосальною кількістю принад – хай навіть вишок для спостереження за птахами. Будь-який "благоустрій", трактований владою збільшить кількість охочих відпочити, що, повторюю, заборонено", – переконаний пан Василюк.

У розповіді чиновників Голосіївської РДА про те, що через невизначеність кордонів заказника вони не можуть стягти штраф з власника машини, який виїхав сюди на пікнік, Олексій Василюк не повірив: "Якби вони хотіли, то стягти штраф було б дуже легко". Що ж стосується меж, заказник створювався цілком відповідно процедурі: науковці подали обґрунтування з описом меж і додали карту; Київрада погодила це обґрунтування і створила заказник – згідно поданої карти, ніяк інакше.

Справді, у рішенні Київради межі заказника не прописані, але вони ніколи не прописуються – все зазначається в науковому обґрунтуванні. А площа, згідно з останнім складає 1630 гектарів. "Через два роки почався гідронамив Конче-Заспи, – пригадує Олексій Василюк, – і всі схопилися за голову: як же ж так, таку гарну територію віддали під заказник"…

На цю проблему, виявляється, наклалася ще одна. Давно уже ведуться розмови про те, що південний кордон столиці чітко не визначений. Але у той же час встановлено, що південна межа заказника "Жуків острів" співпадає з південною межею Києва. І тут теж з’являється привід до спекуляцій: межі Києва немає, то й кордон заказника виявляється якимось розпливчатим.

"Я не знаю, як це пояснити вашим читачам, – каже Олексій Василюк, – але виходить дуже класна махінація: ніби й не можна нічого планувати, оскільки заказник простягається до межі Києва… але ж і її ніби й немає!"

Але посуваємося далі. 2003 року Управляння охорони навколишнього середовища нарешті зробило положення про заказник, в якому вже профігурувала площа 630 гектарів (наскільки вона менша зазначеної вище, рахуйте самі – ред.). "Потім воно ж, управління, видає атлас заповідного фонду Києва, там написано 360 га… при цьому землекористувачу, а це, частково, лісопаркове господарство "Конча-Заспа", вручається охоронне зобов’язання на 270 гектарів. І все. Так було створено кілька версій площі", – зазначив еколог.

Іншими словами, якщо є декілька версій площі, значить, вона невідома. "До того ж, – розводить руками пан Василюк, – сам "Центр містобудування і архітектури" придумав два свої варіанти меж – 780 і 870 гектарів. Така собі дзеркальна цифра"… Словом, межі заказника "Жуків острів" геть розплилися.

Олексій Василюк розповів і таке: "Навіть коли у 2005 році приймали програму розвитку "зеленої зони" Києва, усі зони були як зони (хоча у екологів виникли претензії, але зараз не про це). Але лише один заказник "Жуків острів" називається не заказником, а "територією, в межах якої буде визначена межа заказника". Тепер цим і маніпулюють".

Ще одна небезпека, на думку екологів, полягає в тому, що новоствореного "парку" допадеться така поважна організація, як Київзеленбуд. Ця організація почне "наводити лад", тому старі дерева буде названо "аварійними" і вирубано. А це, – підкреслює пан Василюк, – справжня катастрофа, оскільки саме "аварійні" дуплисті дерева є притулком для рідкісних видів кажанів і птахів. "Зеленбудові, очевидно, розв’яжуть руки – провадити "благоустрій" на такій величезній території", – каже речник екологічної організації.

Наостанок еколог Олексій Василюк несподівано процитував теоретиків нейрон-лінгвістичного програмування. І розповів про цікаву тенденцію. Прихильники проектів забудови Жукова острова вдалися до хитрого кроку. Вони не розпочинають тривіально-спрощених медіаакцій. Натомість у мізки слухачів вкладається такий собі "піар-вірус", що примушує над сказаним серйозно замислитися – аж до головного болю.

Заряджений цей вірус так. Екологам прилюдно товчуть: ось, мовляв, ви не пропустили наші проекти і протягом останніх років заказник розтягають – тут гектар, там півтора, а там – десять… Мине кілька років, і від Жукова нічого не лишиться. Тому віддайте нам усе, а ми вже наведемо лад. "Ми на таке не ведемося, – усміхається Олексій, – але подібні закиди діють, і чим таке може закінчитися, боязно навіть думати".

Чим закінчиться проектування забудови Жукова острова, ми не знаємо. Але нам точно відомо от що.

Екологи разом із громадською організацією "Голос громади Києва" готують проект рішення Київради про затвердження меж заказника "Жуків острів". До пояснювальної записки знову буде додано висновки науковців. "Далі вже нікуди, – підсумував Олексій Василюк. – ми просто мусимо готувати проект рішення".