78-річна жителько села Горенка, що у Києво-Святошинському районі, тиждень тому пішла в ліс за ягодами разом із собакою. Однак додому ввечері повернувся лише пес.У тварини родичі виявили вогнепальне поранення у щелепу. Що сталося із бабусею - невідомо. Родичі припускають, що її могли вбити.
Зникла Ольга Митрофанівна жила у селі Горенці, що неподалік від Києва, більше тридцяти років. Околиці села й навколишній ліс знала, як свої п’ять пальців, – переконують родичі. Мовляв, ягоди та гриби вона збирала все життя.
Катерина Озерянська, онука зниклої: «О 16:00 собака повернулося, і у неї була морда у крові. Це побачила моя мама. Вона пішла принести собаці воду, але він кудись втік, але потім знову повернувся. Мама зателефонували мені у Київ, ми приїхали сюди із міліцією, із братом, зібралися місцеві жителі, і ми пішли у ліс по можливим місця, на які могла піти бабушка».
Того вечора Ольгу Митрофанівну знайти не вдалося. У лісі не знайшли нічого, що свідчило би про її смерть.
Тож наступного ранку до пошуків зниклої бабусі долучилися кінологи. Та пошуковий собака за годину втратив слід.
Катерина Озерянська, онука зниклої: «Ми взяли бабусини речі і пішли із тією собакою до лісу. Той пес кінологічний, він начебто взяв слід, і він йшов по цьому сліду. І в певному місці цей слід, загубився.
Олександр Турчин, син зниклої: «В принципі, собака йшла вірно, я знаю, як вона могла піти. Вона впевнено дійшла до цього столику, до цього місця, далі собака, вона вже йшла невпевнено і її як би той кінолог підштовхував. І тут весь слід пропадає».
Родичі підозрюють, що бабусю могли вбити, хоча доказів цього не мають. Син зниклої висловлює свої припущення, як все могло статися.
Приміром, зрізи кори на деревах, він вважає, є ні чим іншим, як замітання сліду злочину.
Олександр Турчин, син зниклої: «У мене є така підозра, що тут сиділа компанія, за цим столиком, це могла бути компанія, або хтось один. При тому, я думаю, що це був хтось знайомий. І тут люди сиділи й стріляли. Але що саме інтересне, коли ми приходили сюди перший день, збирали людей, щоб прочісувати ці місця, то ми ще дивилися, що на цьому місці ми не бачили, щоб та кора була зчесана. Ми думали - прийдемо вранці, пошукаємо, може якась дробина чи ще щось, ну, це вже мої підозри. І коли ми вже позавчора прийшли сюди, щоб знову подивитися ці місця, ми побачили зрізану кору. Тобто є таке враження, що цю кору... коротше, хтось прибирає сліди».
Пан Олександр переконує, що зідрана кора – не випадковість, а речовий доказ, який може вказати на вбивцю. Він говорить, що в такий спосіб злочинці позбулися слідів від пострілу.
Втім слідство цей момент до уваги не взяло. Не стала підставою для порушення кримінальної справи й поранений із вогнепальної зброї собака зниклої.
Тим часом бабусю вже більше тижня щодня шукають усім селом, повідомляє НТН.
