У столичному торговому центрі відбулася презентація наукової монографії "Notre dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" про українську поетесу Лесю Українку, письменниці Оксани Забужко
Книжка вийшла наприкінці березня у видавництві "Факт" накладом 10 тис. примірників. Має 640 сторінок. Обгорнута червоною паперовою стрічкою з написом "Інтелектуальний детектив". Коштує 49 гривень 90 копійок, як і книга екс-президента Леоніда Кучми "После Майдана", що її виставлена на сусідньому стенді.
У книгарні зібралися блихзько 20 шанувальників Забужко – переважно жінки до 30 років, дехто в сорочках із вишивкою.
– Книга призначалася для кандидатів філологічних наук. – Але, виявляється, її гарно читають усі. Знаю ентузіастів, що ковтали книгу за три дні з відривом лише на каву з бутербродом. Я стільки ж часу читала верстку. І відчувала, наче тягну на собі рояль на шістнадцятий поверх без ліфта.
Коли вийде ваш роман "Музей покинутих секретів"?
– Два розділи лишилися, – відповідає Забужко. – Сподіваюся, навесні книжка вже буде готова. Вона описує життя трьох поколінь. Там дуже заплутаний сюжет. Кожний розділ розповідає інша людина. Головна героїня – журналістка – в архівах знаходить фотографію жінки з українського підпілля кінця 40-х років. Журналістка хоче зробити про цю жінку документальний фільм. Знаходить її внучатого племінника і закохується в нього. Чоловіку відтоді сняться несамовиті сни. Із тих снів потім розкручується інший сюжет. Мені довелося по бібліотеках вивчати історію УПА. Почала писати цю книжку в 2003, коли їздила по роботі в італійське місто Генуя. Потім перервалася на Помаранчеву революцію, а потім – на книжку про Лесю Українку. "Музей покинутих секретів" матиме близько чотирьохсот сторінок. Видаватиму, мабуть, у "Факті".
А що ви зараз читаєте?
– Автобіографію "Оut of Africa" данської письменниці Карен Бліксен. Карен довго жила в Африці. Вважаю її кращою авторкою ХХ століття. Смакую потихеньку, немов дорогоцінний напій.
Потім Забужко роздає з десяток автографів біля стенду зі своєю книгою. У черзі стоїть дідусь у капелюсі з гусячим пером – із двома примірниками книги. Каже, що він – поляк, подорожує Україною.
– Три роки вивчаю українську мову та досі її не знаю, – простягає книгу на підпис Забужко. – Мені в Польщі сказали: щоб знати українську мову, найкраще вас почитати.
Останні два підписи письменниця ставить двом студенткам на заяложеній збірці повістей та оповідань "Сестро, сестро", яку видала ще 2003.
