Раніше Михайло Бродський, 48 років, спілкувався з гостями й журналістами за столиком у своєму кафе "Калина" на вул. Московській, неподалік від станції метро Арсенальна. Нині тут ремонт. Вікна заклеєні написами про те, що торти можна замовити за телефоном. Зустрічі перенесені на другий поверх будинку.

На сходах теж працюють ремонтники — усе заляпане шпаклівкою, але в офісі чисто і багато відвідувачів. У одній із кімнат сидять колишні "пористи" Євген Золотарьов та Андрій Юсов. Тепер вони — члени політради Партії вільних демократів, якою керує Бродський. Поруч — Борис Пенчук, завдяки свідченням якого 2005 року до СІЗО потрапив "регіонал" Борис Колесніков. Кілька чоловіків чекають перед кабінетом Бродського. Обговорюють бізнес-плани.

— 700 тысяч экономии каждый месяц! — тихо розповідає один.

За годину з’являється Бродський. До нього одразу шикується черга. Доки він розмовляє, кореспондент "ГПУ" заходить у його кабінет. Там переважають кавово-коричневі кольори. Старі меблі, книжки, антикварні годинники. Над робочим столом — гобелен із зображенням Наполеона. Михайло Юрійович заходить, сідає за стіл і вмикає комп’ютер.

Як вам перші кроки Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко?

— А які кроки? Давайте пройдемося по її виборчих зобов’язаннях. Не виконується нічого, окрім видачі по тисячі гривень. Обіцяла виплатити все за рік, але після виборів сказала, що за два. Зараз закінчили на тисячі, та й то на одну людину, а не на кожну ощадну книжку. І ще й тільки тим, хто зареєструється. Але і це добре. Борги треба повертати.

Що ще? Розворушила газову схему. Україна — це ж країна схем. У нас немає людей, службовців, міністрів, патріотів. Є схеми. І всі намагаються їх очолити. Ну добре, розворушила цю схему. Адже вона добре нею володіє ще з часів "Єдиних енергосистем України". Але ж час змінюється. Те, що було 1996-го, у 2008 році не працює. Уже неможливо калоші постачати в Туркменістан. Вони порозумнішали, і Росія порозумнішала.

Юлія Тимошенко хоче відмовитися від посередників.

— Так. Давайте заберемо посередників ще й із супермаркетів. Вони теж мають націнку. Давайте напряму продукти у фермерів купувати. Розумієте, кожен бізнес має посередників. Може, Юлії Володимирівні не подобається, що не її посередники там працюють? Ну тоді давайте проведемо відкритий конкурс, адже вона обіцяла це робити. Подивіться: усе, що вона раніше говорила, не виконується, — каже Михайло Юрійович і, копіюючи манеру Юлії Тимошенко, виголошує: "Мені не дають проводити конкурси! Я всі призначення на державні посади робитиму на конкурсних засадах. І Ющенко, гад, не дає мені це робити!". Прийшла до влади з широкими повноваженнями за новою Конституцією. Скажіть, кого з керівників Тимошенко призначила через конкурс, аукціон чи бізнес-план, про які колись казала? Жодної людини.

Але це логічно: Тимошенко прийшла до влади і призначає своїх людей.

— Почекайте! А навіщо вона це казала, коли боролася за ту владу? Хотіла подобатися виборцям. Обманювала людей. Давайте на газ проведемо аукціон. Може, посередники Юлії Володимирівни дадуть Україні ціну у 178 доларів. Бо "РосУкрЕнерго" хоче 179 з половиною. Не має значення, хто заробляє, — я хочу дешевший газ. Проведіть відкритий тендер. Тільки не Тендерною палатою, яку очолює Яценко з БЮТу. Тому що там усе буде зрозуміло з самого початку.

Бродський застуджений, трохи шморгає носом. Бере зі столу спрей і прискає ліки.

Чи надовго Юлія Володимирівна в прем’єрах?

— Та ні. Не витримає економіка її соціальних комбінацій. Наприклад, в Англії соціалісти приходять на один термін, а консерватори — на два. Це тому, що гроші заробляти довше, ніж тратити. Одні заробляють, другі швидко тратять. У нас немає ні соціалістів, ні консерваторів. Усі популісти.

Говорять, що в команду до Тимошенко перейшли багато колишніх соціал-демократів об’єднаних.

— Медведчук перейшов. Він уже багато років дає Тимошенко поради. Бакай допомагає Юлії Володимирівні в Росії. Вона в добрих відносинах з усіма.

Кого посадив Турчинов, коли очолював СБУ? Хоч одного корупціонера? У БЮТу немає вічних друзів і вічних ворогів, є лише інтереси.

Був час, коли ви працювали з Тимошенко і наче так не думали.

— Я працював із Юлією Володимирівною менш ніж півтора року — з січня 2005-го по 23 квітня 2006 року. Того дня вона вступила в переговори з Черновецьким (мер Києва. — "ГПУ"). На виборах 2006-го я очолював інформаційно-аналітично-пропагандистську роботу БЮТу. А також був першим заступником Турчинова.

Ви входили в її найближче оточення.

— Я, Турчинов і Тимошенко. Був навіть випадок, коли Турчинов її звинуватив у тому, що вона — копія Януковича. Я був удома, коли вона передзвонила і каже таким голосом: "Ты знаешь, Миша, он меня назвал Януковичем", — говорить Бродський і продовжує розмову вже російською. — Це був той час, коли вона намагалася включити в список Волкова, Гавриша і всю ту банду. І тоді розмова була такою: "Юля, так не можна. Все, що ти пропонуєш, — це копія Януковича". От тоді вона назвала Турчинова "зрадником". Вони посварилися, я місяць їх мирив. Подзвонила вона мені пізно, об одинадцятій вечора — я саме з дружиною пішов удома в сауну. Тільки намилився, і тут дзвонить Юлія Володимирівна. Мило на мені застигло, поки її заспокоював.

А в побуті Тимошенко інша, ніж перед телекамерами?

— Ну, вона вміє з усіма дружити. Але це вузьке коло. Туди, де був допущений я, це — останнє коло. Ближче хіба що сім’я — мама, тітка, донька. Ну ще Шуфрич. Більше нікого, — сміється Бродський. — Офіційного її чоловіка Олександра Тимошенка там давно вже немає. Він займається київською землею, а не розводить перепелиць, як казала Юлія Володимирівна.

Тимошенко, мабуть, жалкує, що ввела вас у близьке оточення.

— Мені всі казали, що вона мене "кине", не пробачить правди. Хоча Турчинов обіцяв, що не дозволить. Ну я його захистив, коли вона почала його виживати, а він мене здав. Турчинов — відданий ад’ютант. І його найбільша мрія: Юля — президент, а він — прем’єр-міністр.

Як ви сприйняли звістку про те, що Віктор Балога вийшов із "Нашої України"?

— Нормальна людська емоція. Адже, якщо б не Балога, "Наша Україна" була б в опозиції.

Тобто не було б дострокових виборів?

— Та нічого не було б. Коаліція Партії регіонів, соціалістів і комуністів уже давно мала б 300 голосів. У фракції Тимошенко залишилося б, може, чоловік зо 50. Решта перебігли б до владної коаліції.

Тому Балогу можна зрозуміти — він усе зробив, а вони зовсім до нього не прислухаються.

Чого прагне Партія регіонів через блокування Верховної Ради?

— Я думаю, вони не хочуть допустити прийняття присяги новими конституційними суддями. Інакше складеться нова конфігурація у Конституційному суді і можуть почати приймати якісь рішення.

Наприклад, скасувати "Закон про Кабмін", який обмежує повноваження президента?

— Наприклад. Або імперативний мандат. І не потрібно 300 голосів у залі. Навіщо вони, коли є Конституційний суд? А "Регіони" розказують про НАТО, — усміхається Бродський.

Чим ви займаєтесь?

— От сиджу, дивлюсь Інтернет. Як депутат Київради, читаю документи. Є Партія вільних демократів. Видрін (член політради ПВД. — "ГПУ") увійшов до складу Національної конституційної ради, яку створив президент. У зв’язку з тим, що живемо ми у феодальній країні, нам потрібен сюзерен, щоб не було воєн. Бажано добрий. Ющенко підходить для перехідного періоду. Він країну любить.

І куди ми переходимо?

— До демократії. До влади народу. Це — наступний етап після феодального. В інших країнах, коли не було Інтернету і телебачення, перехідні періоди тривали 200–300 років. А нам залишилося максимум 10–20.