Я вважаю, що рішення ЦВК – незаконне. Юлія Володимирівна Тимошенко не призначала мене депутатом. Депутатом мене вибрали кияни, і лише вони можуть вирішувати, чи гідний Михайло Бродський представляти їх інтереси в Київраді. Я чесно виконував свою функцію; на засіданнях міської ради Черновецкий і Довгий часто позбавляли мене права голосу у відповідь на звинувачення в корупції. Юлія Тимошенко пішла далі – вона забрала у мене мандат.

На жаль, це не перший випадок, коли влада намагається примусити мене замовкнути. За іронією долі рівно десять років тому я опинився в СІЗО, куди мене посадили Кучма і Кравченко. У такий спосіб вони намагалися примусити мене як видавця закрити опозиційну газету "Київські відомості". Тоді кияни проголосували за мене на парламентських виборах, показавши, кому насправді вірять. Я вдячний киянам.

На виборах в Київраду за мене знову проголосували, і я чесно захищав інтереси виборців-киян. 28 вересня 2006 року я заявив, що Черновецкий для Києва стане справжньою катастрофою. Корупція на найвищому рівні, крадіжка, дерибан землі – ось що чекає місто. Все це я, депутат Київради Михайло Бродський, говорив відкрито. Я вийшов з очолюваної мною фракції БЮТ в Київраді, оскільки не міг змиритися з погоджувальною позицією БЮТ відносно Черновецкого. Я звинуватив тоді членів фракції і керівництво блоку в підтримці Черновецкого і його злодійських рішень, говорив що Семинога, Губський, Євлах, Манжура, Турчинов при мовчазній згоді Тимошенко – допомагають Черновецкому. Пізніше Євлах і Манжура вийшли з БЮТ і відкрито вступили в більшість Черновецкого.

БЮТ несе відповідальність за відміну земельних аукціонів, підвищення комунальних тарифів, хаотичну забудову центру. Я не готовий був мовчати і дивитися, як вбивають моє рідне місто. Хай у мене забрали мандат, але я зберіг головне – право чесно дивитися виборцям, киянам в обличчя.

І навіть поза стінами Київради я продовжував говорити про злочинну поведінку Черновецкого і всіх, хто його покриває. Я радий, що сьогодні політична обстановка примусила Тимошенко зайняти про-київську позицію і ініціювати нові вибори в столиці. Поздоровляю всіх киян із закінченням "космічної одіссеї" і торжеством демократії. Вважаю, тут є і моя заслуга.

Я піду на вибори і захищатиму інтереси киян. Київ – моє рідне місто. Я народився тут, мої батьки народилися тут, обидва дідусі лягли в землю, захищаючи наше місто. Мої предки – кияни, серед них і прості люди, і відомі меценати. Бродські вже півтора століття живуть в Києві, нас знають в обличчя, наша доля переплетена з життям міста. Тому мені є що любити і про що плакати.

Я не можу спокійно дивитися, як моє місто спотворюють висотними будівництвами, вирубують парки, забудовують схили Дніпра. Мені боляче дивитися на пам'ятник кучмізму по Грушевського 9а, на зникаючий Андріївський узвіз або засуджену Жовтневу лікарню. Київ задихається в пробках, страждає від комунальних проблем, але так званим народним обранцям немає до цього ніякої справи. Їх жадання наживи не знає міри, будь то БЮТ, Блок Черновецкого, Наша Україна, Блок Литвина, Партія Регіонів або хтось ще. Парадоксально, що серед тих, хто реально управляє містом сьогодні, немає корінних киян. Мабуть, проблема в цьому? Їм все одно що буде з Києвом, адже це – не те місто, де вони народилися, ходили в школу, зустрічалися, одружувалися, народжували дітей. Київ для них всього лише джерело зверх-доходів, не більше.

Я мрію про одне: щоб самі кияни взяли місто в свої руки і позбавилися від тимчасових виконавців і авантюристів. Киянами я вважаю тих, хто визнав це місто як своє рідне, і любить не менше, ніж ті, хто тут народився. Нам всім час зрозуміти: у Києві немає політики. Є кияни, ті, хто любить місто всім серцем та інші. Я знаю, що нас багато.

Кияни, поверніть Київ собі!
Михайло Бродський