Для початку повернімося в 1999 рік. У тому році, 25 листопада, Президент України Леонід Кучма підписав Указ, згідно з яким університет ім. Шевченка дістав особливий статус. Цей Указ досі гордо висить на сайті університету, якраз поряд з його статутом.

Так от, згідно з документом, "Ректор Університету призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Вченої ради Університету і прирівнюється за статусом до міністра України". Зазначимо лише, що такий рядок є і в статуті.

Трохи згодом, а саме в січні 2002 року, було підписано Закон України "Про вищу освіту". Мусимо зазначити, що закон цей містить деякі положення, що суперечать згаданому Указові Президента. Так, керівники вишів тепер мали би обиратися дещо інакше. Має бути оголошений конкурс, а відповідний орган (в даному разі, виходить, Президент) вислуховує пропозиції вищого колегіального органу громадського самоврядування університету. Вищим колегіальним органом є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Утім, Закон "Про вищу освіту" зазначає: стаття про призначення керівників вишів стосується лише тих, хто призначається після публікації закону. Тож, наприклад, Віктор Скопенко за своє крісло міг не хвилюватися.

Але наближався термін нового призначення ректора університету ім. Т. Г. Шевченка, і вищий колегіальний орган звернувся до Кабміну з проханням перепідпорядкувати університет безпосередньо Кабінетові Міністрів. Останній радо погодився з таким рішенням конференції і 16 січня 2006 року прийняв постанову за назвою "Питання Київського національного університету імені Тараса Шевченка", підпорядкувавши цей навчальний заклад соб.

А потім доручив віце-прем’єр-міністрові Дмитру Табачнику подовжити контракт з чинним ректором, - пославшись на Закони України "Про вищу освіту" та "Про управління об’єктами державної власності".

Сам Віктор Скопенко таке призначення прийняв радо попри свої заяви, що 2007-ий буде роком його відставки. А нове підпорядкування університету у інтерв’ю газеті "Коментарі" пояснив так: "Відбулася політ реформа, і частина функцій виконавчої влади, що були покладені на Президента, перейшли до уряду". У тому ж інтерв’ю ректор зазначив, що і новий статут поки що не затверджений у відповідних інстанціях.

Резюмуємо. Нової редакції статуту університету ім. Шевченка ще немає. Нормативного документа, який би скасував Указ Президента від 25.11.99 чи вніс зміни до нього, ми не знайшли. Сам ректор відверто заявляє ЗМІ: "Коли мене призначив Президент України ректором, не знаю, як так вийшло, але я ніякого контракту ні з ким не підписував". І додав, що і цього разу ніяких виборів ректора в університеті не буде.

Справді, може, й не буде. Звернімося ще раз до згадуваної вже постанови КМУ. Цією постановою було вирішено "Погодитись з рішенням конференції трудового колективу Київського національного університету та установити, що зазначений університет підпорядковується Кабінетові Міністрів України". І буквально наступний абзац: "У зв'язку з цим підтвердити повноваження Скопенка Віктора Васильовича як ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка". Зважте: підтвердити не у зв’язку з побажанням трудового колективу, а у зв’язку з перепідпорядкуванням.

Загалом, схоже на диктат – ректора і Кабміна. Але навіть якщо уникнути таких гучних визначень, все одно неможливо второпати, яким чином ректор чи не найповажнішого в Україні вишу може бути призначеним з порушеннями законодавства?

У Міністерстві освіти і науки на запитання про пана Скопенка відповідати відмовилися. З тої простісінької причини, що університет ім. Шевченка МОН не підпорядкований. "Розумієте ж, що не ми його призначали, – сказали "КИЯНАМ" в міністерстві. – Ми взагалі не маємо жодного впливу на цей вуз, можемо лише просити їх взяти до уваги деякі наші побажання".

А в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка повідомили, що ректор у відрядженні, а на всі запитання про правомірність його призначення може відповісти перший проректор – професор Олег Третяк. З паном Третяком поговорити ми так і не змогли, бо спочатку в його приймальні нам пропонували перетелефонувати пізніше, а потім геть перестали відповідати на дзвінки. Не відповідають уже третій день – очевидно, проректор теж подався у відрядження. І, не виключено, прихопив з собою секретарку. Не будемо ж ми, справді, припускати, що високопосадовець такого поважного навчального закладу просто ховається від журналістів...

А дуже шкода, що не чільники цього вишу не у змозі з нами поспілкуватися. Бо виникло ще й таке питання: чи можна вважати законними накази, що їх підписав "недозаконний" ректор? Іншими словами, чи не боїться університет навали судових позовів? Наприклад, про абсурдну забудову просторів навколо студмістечка безглуздими "містами сонця".

Утім, напевно, не боїться: в разі чого прикриє Кабмін – на прохання трудового колективу, який з подібними речами, за необхідності, звісно, не забариться.

Юрій КАРЛАШ, "КИЯНИ"